Поколение - Ассаи

Верь в каждого мана, вычеркнув лень,

Каждый из нас — лишь миг,

Каждый из вас — мишень.

Со мной сердца именно тех трех,

Может быть это ответ,

Почему я жив, а ты нет.

В череде белых проспектов

Пар изо рта, как на ветках в темноте зимой.

Пара минут как пара лет на станции «Мир».

Достанься же ты мне или пойми,

Что-то не так во мне,

Вряд ли кому-то нужно это д*рьмо.

Ведь это самое дно, а?

Постой, ведь это самое то,

Это то самое доброе зло, это чистая соль…

Пятый мир вам, идет обратный отсчет,

Ветер сквозь этажи каждый день…

Кто будит тебя по ночам в слезах?

Кто заставляет тебя так жить?

Как первая любовь,

Как светлый мотив —

Жажда идей.

Поколение.

О чем вы думали?

Вы знали — дуры не думают.

Это не план, если грубо,

То вам нужен не андеграунд.

Голос из теле не сможет

Дать тебе фору, вот я бы смог, но…

Как всем нам нужно верить во что-то,

Но кем станешь ты, если я стану Богом?

Флюиды кованой стали,

Река не помнит твои желания,

Ведь ты под стать им.

Такое низкое небо города…

Греть руки, выдыхать, говорить коротко.

Я знаю как это — быть нелюдимым,

Как встречать и провожать в этот и с этого мира.

Мне нужно самое чистое пойло

В доме, позже, то, что будет гореть под кожей.

Спроси меня как сын, а не псы —

На что папа пойдет, чтобы ты был сыт.

Как первая любовь,

Как светлый мотив —

Жажда идей.

Поколение.

Вір у кожного мана, викресливши лінь,

Кожен із нас — лише мить,

Кожен з вас — мішень.

Зі мною серця саме тих трьох,

Можливо це відповідь,

Чому я живий, а ти ні.

У черзі білих проспектів

Пара з рота, як на гілках у темряві взимку.

Пара хвилин як пара років на станції «Мир».

Дістанься ж ти мені або зрозумій,

Щось не так у мені,

Навряд чи комусь потрібне це дермо.

Адже це саме дно, га?

Стривай, адже це саме те,

Це те доброе зло, це чиста сіль.

П'ятий світ вам, йде зворотний відлік,

Вітер крізь поверхи щодня.

Хто будить тебе по ночах у сльозах?

Хто змушує тебе так жити?

Як перше кохання,

Як світлий мотив —

Жага ідей.

Покоління.

Про що ви думали?

Ви знали — дурні не думають.

Це не план, якщо грубо,

То вам потрібний не андеграунд.

Голос із тіла не зможе

Дати тобі фору, ось я би зміг, але...

Як усім нам треба вірити в щось,

Але ким станеш ти, якщо я стану Богом?

Флюїди кованої сталі,

Річка не пам'ятає твої бажання,

Адже ти, відповідно, їм.

Таке низьке небо міста.

Гріти руки, видихати, говорити коротко.

Я знаю як це бути нелюдимим,

Як зустрічати і проводжати в цей і з цього світу.

Мені потрібне найчистіше пійло

У будинку, пізніше, те, що горітиме під шкірою.

Запитай мене як сина, а не пси.

На що тато піде, щоб ти був ситий.

Як перше кохання,

Як світлий мотив —

Жага ідей.

Покоління.