Putovanje - Arsen Dedic

Napokon smo sami, u tom dvorcu praznom

Umorna od puta ostala si sa mnom

Bijela si i mirna kada sklapaš oči

Predjelima sjajnim sada ćemo poći

Nema na tvom licu nemira ni sjene

Zauvijek si, draga, zaspala kraj mene

Sigurni smo sada, nježna si i plaha

Ali ovdje nema života ni straha

Sad nas more čuva, sad nas kriju kiše

Jedno zvono zvoni — ne čujem ga više

Tonemo u mraku, ali tu gdje ležiš

Probija se svjetlo, ili mi se smiješiš

Sad nas more čuva, sad nas kriju kiše

Jedno zvono zvoni — ne čujem ga više…

Нарешті ми одні в тому порожньому замку

Втомився від подорожі, ти залишився зі мною

Ти білий і спокійний, коли закриваєш очі

Зараз ми поїдемо до чудових краєвидів

На твоєму обличчі немає ні неспокою, ні тіні

Ти заснула поруч зі мною назавжди, люба

Зараз ми в безпеці, ти ніжний і боязкий

Але тут немає ні життя, ні страху

То море захищає нас, то дощі ховають нас

Один дзвінок дзвонить — я вже не чую

Тонемо в темряві, а де ти лежиш

Пробивається світло, або ти посміхаєшся мені

То море захищає нас, то дощі ховають нас

Дзвонить один дзвінок — я вже не чую…