Gazela - Arsen Dedic

Ovdje se radi o pravoj pravcatoj

Premda malo nejasnoj gazeli

Životinji iz mojih ljepših snova

Što mi priprostu dušu veseli

Tražeci u sebi više nego imam

U najtamnije zakutke duše sam virnuo

Sve sam u sebi već klasificirao

Ali gazelu nisam dodirnuo

Nestalna gazela što se prelijeva nestaje

U neke boje pustinjskoga pijeska

Pretvara pustare moje u vedra jezera

U kojima joj se ljupka slika ljeska

Katkad tek učtivo počiva u mojoj utrobi

Nedokučiva ko nerođeno dijete

Katkada tumara lelujava prikaza

Po tumorima moje mrzovolje i sjete

Kada se zateknem u umornoj stanci

Kad nigdje više ništa ne očekujem

Čujem blagi topot njenih krhkih nogu

Ko golem bubanj pod njima odjekujem

U vitkom galopu mi jezdi kroz dušu

I duša moja je ko opita

Ko iskrena bludnica duša mi se otvara

Dodiru tih gracioznih kopita

Odakle tako egzotično živinče

U mojoj pitomoj dušici

Ko da se kakva blistava princeza

Nastanila u potleušici

Može li njeno prisustvo pretvoriti

Ovo jadno tijelo u raskošnu palaču?

Ja živim u neprestanom strahu —

Njenu čistoću okaljat ću

I bojim se da neću shvatiti što znači

Njen ljupki zov u ovom strašnom vremenu

Da će mi pobjeći prije nego nađem

Alkemijski put k njenom otmjenom plemenu

Imam tu gazelu, ah, kakvu gazelu

Negdje u tijelu, u truloj ljusci

Ali preobrazbe alkemijske nema

I lik moj ostaje ljudski

Це справжня річ

Хоча трохи невиразна газель

Тварини моїх кращих мрій

Що радує мою просту душу

Шукаю в собі більше, ніж маю

Я зазирнув у найтемніші куточки своєї душі

Я вже все в собі класифікував

Але газель я не чіпав

Нестабільна газель, що переливається, зникає

У деяких кольорах піску пустелі

Воно перетворює мої пустки на чисті озера

На якому її милий образ — горіх

Іноді це просто ввічливо лежить у мене в нутрі

Незрозуміла, як ненароджена дитина

Іноді відображаються блукаючі гойдалки

Пухлинами моєї сварливості й смутку

Коли я опиняюсь у втомленій паузі

Коли я більше ніде не чекаю

Я чую ніжний стукіт її тендітних ніжок

Я лунаю, як величезний барабан під ними

Тонким галопом проїжджає вона по моїй душі

А душа моя, як п’яниця

Як щира повія, душа моя розкривається

Вони торкаються тих витончених копит

Звідки взялася така екзотична тварина

В моїй миленькій

Як сліпуча принцеса

Воно осіло в надрах

Чи може її присутність змінити

Це бідне тіло в розкішному палаці?

Я живу в постійному страху -

Я оскверню її чистоту

І я боюся, що не зрозумію, що це означає

Її чудовий дзвінок у цей жахливий час

Що він втече від мене, перш ніж я його знайду

Алхімічний шлях до її благородного племені

У мене є та газель, ах, яка газель

Десь у тілі, в гнилій шкаралупі

Але алхімічної трансформації немає

І мій характер залишається людиною