Предок - Аркона

Да услыши ты слово мое сквозь зарю,

Сердце трепетно ноет от боли за землю твою,

Не помощники мне братья-сестры мои,

Ведь одна нынче я на земле да стою.

Что же предок мой ты в могилу пал,

Рано жизнь свою ты земле отдал?

Говорю с тобой, слова о земь бью,

А в ответ слышу я песнь воронью.

Милый предок мой, ты услышь меня,

В золотых оковах земля твоя,

Жаден роден люд на твоей земле,

Черный ворон нынче советчик мне.

Затмевает свет мне моя родня,

Отвернувши очи да от меня,

Молвят слово в след да одно твердят,

В роден людов злат все отдать велят.

Заверну я слово да в лист сухой,

Ты прости, тревожу я твой покой,

Ты услышь меня, милый предок мой,

Пущу слово я во земь за тобой.

Спи спокойно…

Так почуй ти слово моє крізь зорю,

Серце трепетно ​​ниє від болю за землю твою,

Не помічники мені брати-сестри мої,

Адже одна нині я на землі та стою.

Що же предок мій ти в могилу впав,

Рано життя своє ти землі віддав?

Говорю з тобою, слова про землю б'ю,

А в відповідь чую я пісню воронню.

Милий предок мій, ти почуєш мене,

У золотих кайданах земля твоя,

Жадібний народний народ на твоєї землі,

Чорний ворон нині порадник мені.

Затьмарює світло мені моя рідня,

Відвернувши очі та від мене,

Кажуть слово в слід і одно твердять,

У народних людей злат все віддати наказують.

Загорну я слово так в лист сухий,

Ти пробач, турбую я твій спокій,

Ти почуєш мене, милий предку мій,

Пущу слово я во земь за тобою.

Спи спокійно…