Шторм - Аркона

Шторм!

В колыбели ночи

Ты ворвался в мой призрачный храм

Алой молнией раня меня, ты зовешь за собою в пучину!

Сквозь чарующий ветра порыв ощущаю дыханье твое

Пред затменьем кровавой луны

Я сливаюсь с тобой воедино!

Ветра порыв!

Изумленная жаждой объятья

Чувствуя в себе

Бурю вечного счастья

Став пред тобой, отдаю свою душу тебе навсегда!

Шторм!

Забери же меня, забери в никуда!

Грозы твои очами взирая

В глубь моего бытия

В ветра объятьях вновь утопая

Я погружаюсь в тебя!

Образы рун томно-млечного неба

Кольцами звезд осыпают

Тень заслоненной Землею Луны

Нас обвенчает

Свет, вновь исчезая

Вихрем кидает в Явь

Вновь возвращаюсь, осознавая

Сняв сновидения шаль

То лишь во сне шторм обнимая

Нежно играясь с судьбой

С вихрем твоим я танцевала

Танец, окутанный тьмой

Брошусь в порыве чувств

В пучину океана

Спета песнь судьбы моей

Устами урагана

Шторм!

Возьми меня, Шторм!

Шторм!

У колисці ночі

Ти увірвався до мого примарного храму

Яскравою блискавкою ранячи мене, ти кличеш за собою в безодню!

Крізь чарівний вітру порив відчуваю дихання твоє

Перед затемненням кривавого місяця

Я зливаюся з тобою докупи!

Вітру порив!

Здивована жагою до обіймів

Відчуваючи у собі

Бурю вічного щастя

Ставши перед тобою, віддаю свою душу тобі назавжди!

Шторм!

Забери мене, забери в нікуди!

Грози твої очима дивлячись

В глиб мого буття

У вітрі обіймах знову потопаючи

Я занурююсь у тебе!

Образи рун млосного неба

Кільцями зірок обсипають

Тінь заслоненої Землею Місяця

Нас повінчає

Світло, знову зникаючи

Вихрем кидає до Яви

Знову повертаюся, усвідомлюючи

Знявши сновидіння шаль

То лише уві сні шторм обіймає

Ніжно граючи з долею

З твоїм вихором я танцювала

Танець, оповитий пітьмою

Кинуся в пориві почуттів

У вир океану

Спету пісня долі моєї

Вустами урагану

Шторм!

Візьми мене, Шторме!