Храм - Аркона

…И Cолнце над Храмом в руках Миродержца восстанет

Знамением новой главы мирозданья

Вершив поворот новой эпохи создания хаоса

Вечной борьбы в глубине подсознания

Хаос, порожденный вселенной во тьме

Первозданного Храма

Черно-белая сущность, изрезая стены извне

Пишет кровью рваные раны

Пишет кровью рваные раны.

Стая — стаей

Черным -черно

Вороны смерти

Летят на пир

Чуя запах свежей крови

Что сочится из ран Монолита

Его кожа чиста, его кости хладны

Его лоно охвачено хаосом

Черно-белой войны

Бесконечная битва

Это мой Храм!

Вершит движение

В чреве войны

Бесконечный маятник

Перерождение

Хаоса в вихри — есть суть мироздания

Через боль холодной основы

Да в стены вгрызаясь зубами голодного зверя

В объятиях вихрей, в утробе войной порожденных

Во внешнюю суть бытия просочилась скверна

Хаос!

Я чую смрад падали вран, по всюду снующих!

Вижу себя сквозь лики ран под взором их стай

Крик их пронзает нутро мое, под взглядом гнетущим

Как свора алчных псов, издающих лай

Их крик оглашает дом мертвого Солнца

Ждет смерти Земля!

В лоне хаоса тлею

Томлюсь в ожидании стать их падалью я

Мой Храм — обитель души

Мой Храм — извечный дом времени

Мой Храм построен во мне

Судорожно жаждущий перерождения

Мой Храм — мой стержень времен

Мой Храм — душа мироздания

Мой Храм под взором ворон

Платом сует укрытый богами

Хаос, пришедший извне

Перерожденный во тьму урагана

Скверною в скверне сольется в борьбе

В вечных объятиях душащий вранов

Мой Храм — обитель души

Мой Храм — извечный дом времени

Мой Храм построен во мне

Судорожно жаждущий перерождения

Мой Храм — мой стержень эпох

Мой Храм — душа мироздания

Мой Храм под взором ворон

Платом сует укрытый богами

Мой храм…

…Но Солнце над Храмом в руках Миродержца восстанет

И Солнце над Храмом в руках Миродержца восстанет

Цикличность времен повернув новорожденным кругом

Чредой перемен обернется над суетным станом

Дав вихрям угаснуть, создавши гармонию лона

Не вечен день, не вечна ночь

Лишь бесконечна суть коловращения

Следует тьма по следу света

Как следует свет по следу тьмы

Снова закат, семя пустив зарождения

Новой скверны

Станет предвестником заново рожденных вихрей

Извечной войны

Но Солнце восстанет…

…І Сонце над Храмом у руках Миродержця повстане

Знаком нового глави світобудови

Вершивши поворот нової епохи створення хаосу

Вічної боротьби у глибині підсвідомості

Хаос, породжений всесвітом у пітьмі

Першотвірного Храму

Чорно-біла сутність, порізуючи стіни ззовні

Пише кров'ю рвані рани

Пише кров'ю рвані рани.

Зграя - зграєю

Чорним-чорно

Ворони смерті

Летять на бенкет

Чуючи запах свіжої крові

Що сочиться з ран Моноліту

Його шкіра чиста, його кістки холодні

Його лоно охоплено хаосом

Чорно-біла війна

Нескінченна битва

Це мій храм!

Вершить рух

У утробі війни

Нескінченний маятник

Переродження

Хаосу у вихорі є суть світобудови

Через біль холодної основи

Та в стіни вгризаючись зубами голодного звіра

В обіймах вихорів, утробі війною породжених

У зовнішню суть буття просочилася погана

Хаос!

Я чую сморід падали вран, що всюди снують!

Бачу себе крізь лики ран під поглядом їх зграї

Крик їх пронизує нутро моє, під поглядом гнітючим

Як зграя жадібних псів, що видають гавкіт

Їхній крик оголошує будинок мертвого Сонця

Чекає на смерть Земля!

У лоні хаосу тлію

Томлюся в очікуванні стати їх падлом я

Мій храм - обитель душі

Мій Храм - споконвічний будинок часу

Мій храм побудований у мені

Судорожно спраглий переродження

Мій Храм - мій стрижень часів

Мій храм - душа світобудови

Мій храм під поглядом ворон

Платом суєт укритий богами

Хаос, що прийшов ззовні

Перероджений у пітьму урагану

Поганою у скверні зіллється у боротьбі

У вічних обіймах душний брехень

Мій храм - обитель душі

Мій Храм - споконвічний будинок часу

Мій храм побудований у мені

Судорожно спраглий переродження

Мій Храм - мій стрижень епох

Мій храм - душа світобудови

Мій храм під поглядом ворон

Платом суєт укритий богами

Мій храм…

…Але Сонце над Храмом у руках Миродержця повстане

І Сонце над Храмом у руках Миродержця повстане

Циклічність часів повернувши новонародженим колом

Чергою змін обернеться над суєтним станом

Давши вихорам згаснути, створивши гармонію лона

Не вічний день, не вічна ніч

Лише нескінченна суть колообігу

Слід темрява за слідом світла

Як слід світло за слідом пітьми

Знову захід сонця, насіння пустивши зародження

Нової скверни

Стане провісником заново народжених вихорів

Одвічної війни

Але Сонце повстане.