Чёрные вороны - Аркона

Под ногами дрогнула мать — земля,

Покачнулся свет бытия.

Слезы льет небо хмурое,

Настает утро кровавое!

Мир одолели вороны черные.

Слезы горели, как листья в пламени.

Вот и явилось время кровавых будней.

Тьма обуяла землю — матушку!

Крики жертв темноты

Канули в объятьях мглы.

Меркнут глазницы,

Ждут Перуницу.

Обагрилось зелено поле,

Слившись с закатом ярым.

Спотыкались кони.

В сердце пламя разожги,

С Русью мы все едины.

С верой на врага иди,

Мы непобедимы!

И Перуну вознеси

Требу от наших братьев.

Бог дружинный, помоги

Не погибнуть рати!

Закатились к небу очи светлые,

Залила землю кровинушка.

Сердце знает, что где — то далеко

Дома ждут, плачут невестушки.

Крики жертв темноты

Канули в объятьях мглы.

Меркнут глазницы,

Ждут Перуницу

Вновь доносится весть по ветру,

Через бури и грозы,

С неба льются слезы.

Під ногами здригнулася мати— земля,

Похитнулося світло буття.

Сльози ллє небо похмуре,

Настає ранок кривавий!

Світ здолали чорні ворони.

Сльози горіли, як листя в полум'ї.

От і з'явився час кривавих буднів.

Темрява охопила землю — матінку!

Крики жертв темряви

Канули в обіймах темряви.

Меркнуть очниці,

Чекають на Перуницю.

Обігрілося зелене поле,

Злившись із заходом затятим.

Спотикалися коні.

В серці полум'я розпали,

З Руссю ми всі єдині.

З вірою на ворога йди,

Ми непереможні!

І Перуну піднеси

Вимагаю від наших братів.

Бог дружинний, допоможи

Не загинути раті!

Закотилися до неба очі світлі,

Залила землю кровинушка.

Серце знає, що десь то далеко.

Вдома чекають, плачуть невістки.

Крики жертв темряви

Канули в обіймах темряви.

Меркнуть очниці,

Чекають на Перуницю

Знову доноситься звістка за вітром,

Через бурі та грози,

З неба ллються сльози.