Поэт - Анжелика Варум

Ночные города спят в одиноком сне,

И только огонек мерцает в темноте.

Я знаю — это ты в полночной тишине

Зажег свечу любви и вспомнил обо мне.

Пусти меня скорей

В свой иллюзорный мир,

Где детства голоса

И сказочный факир.

И старая тетрадь

Вдруг оживает вновь,

Где слов круговорот

И в них твоя любовь.

Поэт, что знает сны мои,

Придумай все, о чем мечтала,

Слеза свечи на стол упала,

Придумай песню о любви.

Придумай летние дожди,

И чтобы был любимый рядом,

А дождь сменялся звездопадом,

Придумай песню о любви

Поэт, что знает сны мои.

Напишешь в эту ночь последний свой сонет,

О тех, кого люблю, кого со мною нет,

А на дворе весна и яркие цветы,

Я посмотрю в окно, но ждешь меня не ты.

Лишь в тишине ночной.

Звучат твои слова

Не знает их никто,

А знаю только я Ночные города

Темно в твоем окне

Лишь старая тетрадь

Осталась на столе.

Нічні міста сплять в одинокому сні,

І тільки вогник мерехтить у темряві.

Я знаю — це ти в північній тиші

Засвітив свічку кохання і згадав про мене.

Пусти мене швидше

У свій ілюзорний світ,

Де дитинства голоси

І казковий факір.

І старий зошит

Раптом оживає знову,

Де слів кругообіг

І в них твоє кохання.

Поет, що знає мої сни,

Придумай все, про що мріяла,

Сльоза свічки на стол впала,

Придумай пісню про любов.

Придумай літні дощі,

І щоб був коханий поруч,

А дощ змінювався зорепадом,

Придумай пісню про любов

Поет, що знає мої сни.

Напишеш цієї ночі останній свій сонет,

Про тих, кого люблю, кого зі мною немає,

А на дворі весна і яскраві квіти,

Я подивлюся у вікно, але чекаєш мене не ти.

Лише в тиші нічний.

Звучать твої слова

Не знає їх ніхто,

А знаю тільки я Нічні міста

Темно у твоєму вікні

Лише старий зошит

Залишилась на столі.