Мама - Анжелика Варум

В мое окно стучится теплый свет,

Открой объятия и впусти.

Но снова времени для встречи нет,

Ты меня прости.

Прости за то, что я давно не та,

Копилка радости и грез.

Но если в сердце пустота

Кто мне даст ответ на любой вопрос?

Мама моя, мы уже не дети,

Но для меня всех родней на свете.

Мама моя, ты мой луч из темноты,

Воплощение доброты.

Ты и я, так друг друга слышим.

Ты — это я, через двадцать с лишним.

Мама моя, ты рождаешь вновь и вновь

Бескорыстную любовь.

Окно зашторено, ночная тень

Оставит лампочку гореть.

А на душе тревожно целый день,

Мамочка, ответь!

Все чаще хочется взглянуть назад,

Листая старенький альбом.

Такие юные глаза, этот сарафан,

Ты прекрасна в нем.

Мама моя, мы уже не дети,

Но для меня всех родней на свете.

Мама моя, ты мой луч из темноты,

Воплощение доброты.

Ты и я, так друг другом дышим.

Ты — это я через двадцать с лишним.

Мама моя, не устану повторять,

Мама, я люблю тебя!

У моє вікно стукає тепле світло,

Відкрий обійми і впусти.

Але знову часу для зустрічі немає,

Ти мене пробач.

Вибач за те, що я давно не та,

Скарбничка радості та мрій.

Але якщо в серці порожнеча

Хто мені дасть відповідь на будь-яке запитання?

Мамо моя, ми вже не діти,

Але для мене всіх рідних у світі.

Мамо моя, ти мій промінь з темряви,

Втілення доброти.

Ти і я, то один одного чуємо.

Ти — це я, за двадцять з лишком.

Мамо моя, ти народжуєш знову і знову

Безкорисливе кохання.

Вікно зашторене, нічна тінь

Залишить лампочку горіти.

А на душі тривожно цілий день

Мамочко, відповідай!

Все частіше хочеться глянути назад,

Листя старенький альбом.

Такі юні очі, цей сарафан,

Ти прекрасна у ньому.

Мамо моя, ми вже не діти,

Але для мене всіх рідних у світі.

Мамо моя, ти мій промінь з темряви,

Втілення доброти.

Ти і я, то один одним дихаємо.

Ти — це я за двадцять з лишком.

Мамо моя, не втомлюся повторювати,

Мама я люблю тебе!