Украденное счастье - Анжелика Начесова

Вновь моя душа опять томится,

Что же одиноко, ей, не спится.

Знаю, на беду;

знаю, на беду —

Черный ворон бьется на ветру.

Наши тени связаные ниткой,

Где между гордостью и пыткой —

Вот она, судьба, горькая моя,

Словно оголенная струна.

Припев:

Сквозь года останусь в памяти твоей —

Самой лучшей и прекрасной из потерь;

Непрочитанною книгой о любви,

Как украденное счастье из души!

Как украденное счастье из души!

Мы с тобой, как раненные птицы —

Вырвали последние страницы.

Хоть и на беду, хоть и на беду —

Я твоей побыть еще хочу.

И забыть осенние печали

За твоими сильными плечами!

Но тайну сохранив, сердцу вопреки,

Заклинаю — больше не держи!

Припев:

Сквозь года останусь в памяти твоей —

Самой лучшей и прекрасной из потерь;

Непрочитанною книгой о любви,

Как украденное счастье из души!

Как украденное счастье из души!

Знову моя душа знову нудиться,

Що ж самотньо, їй не спиться.

Знаю, на біду;

знаю, на біду —

Чорний ворон б'ється на вітрі.

Наші тіні пов'язані ниткою,

Де між гордістю та катуванням —

Ось вона, доля, гірка моя,

Немов оголена струна.

Приспів:

Крізь роки залишуся в твоєї пам'яті—

Найкращою та прекрасною із втрат;

Непрочитаною книгою про кохання,

Як вкрадене щастя з душі!

Як вкрадене щастя з душі!

Ми з тобою, як поранені птахи.

Вирвали останні сторінки.

Хоч і на біду, хоч і на біду —

Я твоїй побути ще хочу.

І забути осінні печалі

За твоїми сильними плечима!

Але таємницю зберігши, серцю всупереч,

Заклинаю — більше не тримай!

Приспів:

Крізь роки залишуся в твоєї пам'яті—

Найкращою та прекрасною із втрат;

Непрочитаною книгою про кохання,

Як вкрадене щастя з душі!

Як вкрадене щастя з душі!