La Última Montaña - Antonio Vega

Ella no sabe que la ví

inmóvil y toda gris,

tomé el sendero hacia el lugar,

en la montaña.

Aquella noche la pase

oyendo el agua correr

sentia enorme la atracción

de la montaña.

Camino sin ver el final

y el paso que aún no he dado ya está atrás,

¿estoy llegando?

¿o he llegado ya?

Como los rios prometi

el nunca retroceder,

pero ellos caen, se dejan ir, yo

mi peso he de vencer.

Arena que cede al andar,

Paredes que se dejan abrazar,

Parece que la cumbre cerca está,

Algo mas cerca que ayer.

La úllima montaña quedo

delante de ti,

la última montaña quedó

muy cerca de ti.

El sol ya no se deja ver

la noche ébano es,

siento lo vivo y fanlasmal

de la montaña.

Camino sin ver el final

y el paso que aún no he dado ya está atrás,

estoy llegando y he llegado ya

poco más cerca que ayer.

La última montaña quedó

delante de tí

la úllima mantaña quedó

muy cerca de tí.

Вона не знає, що я її бачив

нерухомий і весь сірий,

Я пішов стежкою до місця,

в горі.

Я провів цю ніч

слухати струмінь води

Я відчув величезне потяг

гори.

Я йду, не бачачи кінця

і крок, якого я ще не зробив, уже позаду,

Я йду?

чи я вже приїхав?

Як річки, які я обіцяв

ніколи не відступати,

Але вони падають, відпускають, я

Я повинен подолати свою вагу.

Пісок, що піддається при ходьбі,

Стіни, що дозволяють себе обійняти,

Здається, що вершина близько,

Щось ближче, ніж учора.

Залишилася остання гора

перед тобою,

залишилася остання гора

дуже близько до вас.

Сонця вже не видно

ніч чорного дерева,

Я відчуваю себе живим і фанатським

гори.

Я йду, не бачачи кінця

і крок, якого я ще не зробив, уже позаду,

Я прибув і вже прийшов

трохи ближче ніж учора.

Залишилася остання гора

перед тобою

залишилася остання ковдра

дуже близько до вас.