Patientenkollektiv - ANTILOPEN GANG

Mit 18 Jahren hatt' ich ständig Panikattacken

Als ich dachte, dass mein Atem anhält, kam ich in die Klapse

Damals habe ich ein Praktikum im Kinderheim gemacht

Und der Wahnsinn der mich da umgab, färbte auf mich ab

In der Stadt, in der ich wohnte, gab es Zwangsprostitution

Und wenn die Mädchen dem entkommen konnten, kamen sie zu uns

Die Geschichten, die sie mir erzählten, ließen mich nicht schlafen

Ich kam immer nur zur Ruhe, wenn ich was zu Kiffen hatte

Professionell wäre gewesen sich da abzugrenzen

Professionalität überlasse ich den anderen Menschen

Ständig komm' ich an den Punkt, an dem ich merke:

Meine Schwachstellen sind gleichzeitig meine größte Stärke

Nach ein paar Monaten Tabletten ging’s mir wieder gut

Meine Schlussfolgerung ist: Ich würde alles wieder tun

Ich bin zwar ein Psycho-Wrack und wirke oft verwirrt

Doch lieber ab und an mal ausgebrannt als völlig resigniert

Komm wir schließen uns zusammen im Patientenkollektiv

Die Konzerte, die wir spielen sind 'ne Gruppentherapie

Die Welt ist krank und sie macht, dass du leidest

Du gilst als gesund, wenn du nicht daran verzweifelst

Wir schließen uns zusammen im Patientenkollektiv

Die Konzerte, die wir spielen sind 'ne Gruppentherapie

Heilung ist der Feind, wer noch klar kommt ist abgestumpft

Wir machen aus der Krankheit eine Waffe, Punkt

In einer Welt, die die Menschen deformiert

Dachte ich mit 14 Jahren es wär besser, wenn man stirbt

Ich rauchte sinnlos Weed und las wilde Theorien

So entstand ein Psychotrip, um mich allem zu entziehen

Völlig isoliert, als ich anfing mich verfolgt zu fühlen

Ich weiß noch wie ich Stimmen hörte und aus allen Wolken fiel

Ich dachte, dass die Menschen um mich rum mich kontrollieren

Alle außer mir eine einstudierte Rolle spielen

Ich hielt mich für eine allwissende Lichtgestalt

Doch das war nur das Spiegelbild meiner eigenen Nichtigkeit

Mein Vater meinte noch ich solle nicht mehr kiffen

Doch wie recht er damit hatte, hab ich heute erst begriffen

Die Zeit verging und ich rappelte mich auf

Ich griff nicht zu den Waffen, doch kam langsam besser drauf

Aber der Abgrund ist nicht weg, sondern wartet

Ich ziehe meinen Antrieb aus dem Wissen, dass er da ist

Komm wir schließen uns zusammen im Patientenkollektiv

Die Konzerte, die wir spielen sind 'ne Gruppentherapie

Die Welt ist krank und sie macht, dass du leidest

Du gilst als gesund, wenn du nicht daran verzweifelst

Wir schließen uns zusammen im Patientenkollektiv

Die Konzerte, die wir spielen sind 'ne Gruppentherapie

Heilung ist der Feind, wer noch klar kommt ist abgestumpft

Wir machen aus der Krankheit eine Waffe, Punkt

Es war bizarr, ich hatte in meiner ersten Wohnung

Statt ner schönen Zeit die erste depressive Episode

In der Küche Säcke voller Müll bis zur Decke

Meine Welt reichte vom Bett bis zum Büdchen an der Ecke

Ich schottete mich ab, hockte vor der Glotze oder zockte

Aber hatte keinen Bock mehr auf Kontakt

Meine Klassenkameraden waren mir egal

Denn mit Leuten, die nicht klar kamen, kam ich besser klar

Nach der Schule fingen alle brav an zu studieren

Während ich versagte, planten sie Familien

Ich malte alles schwarz, sodass ich jahrelang stagnierte

Währendessen wurden Freunde in die Klapse eingewiesen

Ich kann auch gut verstehen, dass man verrückt wird

Wenn man daran denkt, dass man sein Leben lang nur schuftet

Und wer irgendwann nicht krank wird vor Gedanken

Ist am Ende vielleicht kränker als die angeblichen Kranken

Komm wir schließen uns zusammen

Komm wir schließen uns zusammen

Komm wir schließen uns zusammen

Komm wir schließen uns zusammen im Patientenkollektiv

Komm wir schließen uns zusammen im Patientenkollektiv

Die Konzerte, die wir spielen sind 'ne Gruppentherapie

Die Welt ist krank und sie macht, dass du leidest

Du gilst als gesund, wenn du nicht daran verzweifelst

Wir schließen uns zusammen im Patientenkollektiv

Die Konzerte, die wir spielen sind 'ne Gruppentherapie

Heilung ist der Feind, wer noch klar kommt ist abgestumpft

Wir machen aus der Krankheit eine Waffe, Punkt

Коли мені було 18, у мене були постійні панічні атаки

Коли мені здалося, що моє дихання затримується, я вдарив

У той час я проходила практику в дитячому будинку

І божевілля, яке мене оточувало, стерлося на мене

У місті, де я жив, була примусова проституція

А коли дівчата втекли, то прийшли до нас

Історії, які вони мені розповідали, не давали мені заснути

Я заспокоювався лише тоді, коли мав що покурити

Було б професійно виділитися

Я залишаю професіоналізм іншим людям

Я продовжую доходити до того моменту, коли я розумію:

Мої слабкості також є моїми найбільшими сильними сторонами

Після кількох місяців прийому таблеток я знову почувалася добре

Мій висновок: я б все зробив ще раз

Я психічно розбитий і часто здається розгубленим

Але краще час від часу вигоріти, ніж повністю змиритися

Давайте об’єднаємо зусилля в колектив пацієнтів

Концерти, які ми граємо, — це групова терапія

Світ хворий, і він змушує вас страждати

Ви вважається здоровим, якщо не впадаєте у відчай

Ми об’єднуємося в колектив пацієнтів

Концерти, які ми граємо, — це групова терапія

Лікування — це ворог, той, хто може впоратися, виснажений

Ми перетворюємо хворобу на зброю, і крапка

У світі, який деформує людей

Коли мені було 14, я думав, що буде краще, якщо ти помреш

Я безглуздо курив травку і читав дикі теорії

Ось так і виникла психотріп, щоб піти від усього

Повністю ізольований, коли почав відчувати себе слідом

Я досі пам’ятаю, як чую голоси і падаю з усіх хмар

Я думав, що люди навколо мене контролюють мене

Усі, крім мене, грають відрепетировану роль

Я вважав себе всезнаючим світлом

Але це було лише відображенням моєї нікчемності

Мій батько сказав, що я більше не повинен курити траву

Але тільки сьогодні я зрозумів, наскільки він був правий

Минув час і я встав

Я не брався за зброю, але ставав кращим

Але прірва не зникла, вона чекає

Я відчуваю, що я знаю, що це там

Давайте об’єднаємо зусилля в колектив пацієнтів

Концерти, які ми граємо, — це групова терапія

Світ хворий, і він змушує вас страждати

Ви вважається здоровим, якщо не впадаєте у відчай

Ми об’єднуємося в колектив пацієнтів

Концерти, які ми граємо, — це групова терапія

Лікування — це ворог, той, хто може впоратися, виснажений

Ми перетворюємо хворобу на зброю, і крапка

Це було дивно в моїй першій квартирі

Замість приємного проведення часу перший депресивний епізод

На кухні пакети зі сміттям до стелі

Мій світ простягався від ліжка до маленької будки на кутку

Я вимикався, сидів перед телевізором або грав в азартні ігри

Але я вже не був у настрої на контакт

Мені було байдуже про своїх однокласників

Тому що я краще ладнав з людьми, які не ладили

Після школи всі сумлінно приступили до навчання

Поки я провалився, вони планували сім’ї

Я пофарбував все в чорний колір, тому роками стояв

А тим часом друзів інструктажували по пацюкам

Я також можу зрозуміти, що ти збожеволієш

Коли ти думаєш про те, як ти трудився все життя

І кому в якийсь момент не стає погано від думок

Зрештою, може бути хворішим, ніж нібито хворий

Давайте об’єднаємо зусилля

Давайте об’єднаємо зусилля

Давайте об’єднаємо зусилля

Давайте об’єднаємо зусилля в колектив пацієнтів

Давайте об’єднаємо зусилля в колектив пацієнтів

Концерти, які ми граємо, — це групова терапія

Світ хворий, і він змушує вас страждати

Ви вважається здоровим, якщо не впадаєте у відчай

Ми об’єднуємося в колектив пацієнтів

Концерти, які ми граємо, — це групова терапія

Лікування — це ворог, той, хто може впоратися, виснажений

Ми перетворюємо хворобу на зброю, і крапка