El Bulín de la Calle Ayacucho - Anibal Troilo, Fiorentino

El bulin de la calle Ayacucho

que en mis tiempos de rana alquilaba,

el bulin que la barra buscaba

para caer por la noche a timbear;

el bulin donde tantos muchachos

en su racha de vida fulera

encontraron marroco y catrera,

rechiflado parece llorar.

El «primus"no me fallaba

con su carga de agua ardiente

y habiendo agua caliente

el mate era alli señor;

no faltaba la guitarra

bien encordada y lustrosa

ni el bacan de voz gangosa

con berretin de cantor.

Cotorrito mistongo tirado

en el fondo de aquel conventillo,

sin alfombras, sin lujo y sin brillo,

cuantos dias felices pase

al calor del querer de una piba

que fue mia, mimosa y sincera,

y una noche de invierno y fulera

en un vuelo, hacia el cielo se fue.

cada cosa era un recuerdo

que la vida me anargaba,

por eso me la pasaba

cabrero, rante y triston;

los muchachos se cortaron

al verme tan afligido,

y yo me quede en el nido

empollando mi aflicción.

El bulin de la calle Ayacucho

ha quedado mistongo y fulero,

ya no se oye al cantor milonguero

engrupido su musa entonar;

y en el «primus"no bulle la pava

que a la barra contenta reunia,

y el bacan de la rante alegria

esta seco de tanto llorar.

Булін вулиці Аякучо

що в мої жаб'ячі дні я орендував,

булін, який бар шукав

впасти вночі to timbear;

булінь де стільки хлопців

у його смузі життя повноцінно

вони знайшли Марокко і Катреру,

свистів, здається, плаче.

«Примус» мене не підвів

з його зарядом вогняної води

і наявність гарячої води

помічник був там, сер;

гітари не було

добре нанизаний і блискучий

ні баккан із дзвінким голосом

з берретином співачки

Папуга містонго лежить

у нижній частині цієї багатоквартирної будівлі,

без килимів, без розкоші і без блиску,

скільки щасливих днів минуло

до розпалу дівочого кохання

це було моє, ніжне і щире,

і зимова ніч і фулера

в польоті, до неба пішов.

все було спогадом

що життя мене дратує,

тому я його витратив

козлятник, ранте і тристон;

— порізалися хлопці

бачачи мене таким засмученим,

а я залишився в гнізді

замислюючись над моєю скорботою.

Булін вулиці Аякучо

він залишився mistongo і fulero,

ви більше не чуєте співака milonguero

поглинув свою музу співати;

а в "примусі" чайник не кипить

що щасливий бар зібрався,

і вакханальна радість

Він сухий від сильного плачу.