Осень пришла - Андрей Губин

Осень пришла в мой дом, осень в мой дом пришла,

Стала любовь дождём в сердце сгорев дотла.

Помнишь сказала ты: «не обижай меня»,

Нежной не надо лжи, ей не поверю я.

Птицы летят на юг вдаль унося мечты,

Прочь от дождей и вьюг в стране где я и ты.

Припев:

Осень придёт неслышно в дом усталый мой,

Память закружит в белом танце нас с тобой.

Ты говоришь прощай, я говорю прости,

Нам никогда пути друг к другу не найти.

Ветер в окно стучится, и шумит листвой,

И в тишине я снова слышу голос твой.

Ты говоришь: «прости», я говорю: «прощай»,

Но не забыть мне нежных глаз твоих печаль.

Счастье любви былой нам не вернуть теперь,

Ну почему же вновь не закрываю дверь.

Снова к тебе бегу сквозь пелену дождя,

Чтобы исправить то, что изменить нельзя.

Птицы летят на юг в сердце печаль храня,

Прочь из страны разлук страны где ты и я.

Припев:

Осень придёт неслышно в дом усталый мой,

Память закружит в белом танце нас с тобой.

Ты говоришь прощай, я говорю прости,

Нам никогда пути друг к другу не найти.

Ветер в окно стучится, и шумит листвой,

И в тишине я снова слышу голос твой.

Ты говоришь: «прости», я говорю: «прощай»,

Но не забыть мне нежных глаз твоих печаль.

Ну вот и всё, время прощаться!

Жаль я знаю всё могло быть иначе.

Ветер в окно стучится, и шумит листвой,

И в тишине я снова слышу голос твой.

Ты говоришь: «прости», я говорю: «прощай»,

Но не забыть мне нежных глаз…

Осень пришла в мой дом, осень в мой дом пришла,

Осень пришла в мой дом, осень в мой дом пришла.

Осінь прийшла в мій будинок, осінь у мій будинок прийшла,

Стало кохання дощем у серці згорівши вщент.

Пам'ятаєш сказала ти: «не ображай мене»,

Ніжний не треба брехні, їй не повірю я.

Птахи летять на південь віддаляючи мрії,

Геть від дощів і завірень у країні де я і ти.

Приспів:

Осінь прийде нечутно в будинок втомлений мій,

Пам'ять закрутить у білому танці нас з тобою.

Ти говориш прощай, я говорю пробач,

Нам ніколи дороги один до одного не знайти.

Вітер у вікно стукає,і шумить листям,

І в тиші я знову чую голос твій.

Ти кажеш: «пробач», я говорю: «прощай»,

Але не забути мені ніжних очей твоїх сум.

Щастя кохання колишньої нам не повернути тепер,

Ну чому ж знову не зачиняю двері.

Знову до тебе біжу крізь пелену дощу,

Щоб виправити те, що не можна змінити.

Птахи летять на південь у серце печаль зберігаючи,

Геть із країни розлук країни де ти і я.

Приспів:

Осінь прийде нечутно в будинок втомлений мій,

Пам'ять закрутить у білому танці нас з тобою.

Ти говориш прощай, я говорю пробач,

Нам ніколи дороги один до одного не знайти.

Вітер у вікно стукає,і шумить листям,

І в тиші я знову чую голос твій.

Ти кажеш: «пробач», я говорю: «прощай»,

Але не забути мені ніжних очей твоїх сум.

Ну ось і все, час прощатися!

Шкода я знаю все могло бути інакше.

Вітер у вікно стукає,і шумить листям,

І в тиші я знову чую голос твій.

Ти кажеш: «пробач», я говорю: «прощай»,

Але не забути мені ніжних очей...

Осінь прийшла в мій будинок, осінь у мій будинок прийшла,

Осінь прийшла до мого дому, осінь до мого будинку прийшла.