Зима-холода - Андрей Губин

Зима-холода, одинокие дома,

Моря, города, - все как будто изо льда.

Но скоро весна, снег растает и тогда

За белой стеной мы останемся с тобой.

Странные сны незнакомой весны вижу я, видишь ты, днем и ночью опять.

Встретились мы посредине зимы, но друг друга с тобой не могли не узнать.

Холод ночей, одиночество дней - все забыто давно и ушло в никуда.

Будет вдвоем нам намного теплей, даже если опять за окном холода.

О-о-о, все, что было прошло, снегом следы навсегда замело.

Зима-холода, одинокие дома,

Моря, города, - все как будто изо льда.

Но скоро весна, снег растает и тогда

За белой стеной мы останемся с тобой.

Весна.

Ветер твои заметает следы, но не спрячешься ты в этом замке пустом.

Слышишь шаги - это поступь весны, это значит, что скоро мы будем вдвоем.

О-о-о, ветер бьется в окно, где мы, теперь не узнает никто.

Зима-холода, одинокие дома,

Моря, города, - все как будто изо льда.

Но скоро весна, снег растает и тогда

За белой стеной мы останемся с тобой.

Зима-холода, одинокие дома,

Моря, города, - все как будто изо льда.

Но скоро весна, снег растает и тогда

За белой стеной мы останемся с тобой.

Весна!

О-о-о, все, что было прошло, снегом следы навсегда замело.

Зима-холода, одинокие дома,

Моря, города, - все как будто изо льда.

Но скоро весна, снег растает и тогда

За белой стеной мы останемся с тобой.

Весна!

Зима, зима, зима.

Холода, холода.

Весна, весна - я один, ты одна.

Зима, зима, зима.

Холода, холода.

Весна, весна - я один, ты одна.

Зима-холода, одинокие дома,

Моря, города, - все как будто изо льда.

Но скоро весна, снег растает и тогда

За белой стеной мы останемся с тобой.

Зима-холода, одинокие дома,

Моря, города, - все как будто изо льда.

Но скоро весна, снег растает и тогда

За белой стеной мы останемся с тобой.

Весной!

Зима-холоду, самотні будинки,

Моря, міста, - наче з льоду.

Але незабаром весна, сніг розтане і тоді

За білим муром ми залишимося з тобою.

Дивні сни незнайомої весни бачу я, бачиш ти, вдень та вночі знову.

Зустрілися ми посередині зими, але один одного з тобою не могли не впізнати.

Холод ночей, самотність днів – усе забуте давно і пішло в нікуди.

Буде удвох нам набагато теплішим, навіть якщо знову за вікном холоду.

О-о-о, все, що пройшло, снігом сліди назавжди замело.

Зима-холоду, самотні будинки,

Моря, міста, - наче з льоду.

Але незабаром весна, сніг розтане і тоді

За білим муром ми залишимося з тобою.

Весна.

Вітер твої замітає сліди, але не сховаєшся ти в порожньому замку.

Чуєш кроки – це хода весни, це означає, що скоро ми будемо вдвох.

О-о-о, вітер б'ється у вікно, де ми тепер не впізнає ніхто.

Зима-холоду, самотні будинки,

Моря, міста, - наче з льоду.

Але незабаром весна, сніг розтане і тоді

За білим муром ми залишимося з тобою.

Зима-холоду, самотні будинки,

Моря, міста, - наче з льоду.

Але незабаром весна, сніг розтане і тоді

За білим муром ми залишимося з тобою.

Весна!

О-о-о, все, що пройшло, снігом сліди назавжди замело.

Зима-холоду, самотні будинки,

Моря, міста, - наче з льоду.

Але незабаром весна, сніг розтане і тоді

За білим муром ми залишимося з тобою.

Весна!

Зима, зима, зима.

Холоди, холоди.

Весна, весна – я один, ти одна.

Зима, зима, зима.

Холоди, холоди.

Весна, весна – я один, ти одна.

Зима-холоду, самотні будинки,

Моря, міста, - наче з льоду.

Але незабаром весна, сніг розтане і тоді

За білим муром ми залишимося з тобою.

Зима-холоду, самотні будинки,

Моря, міста, - наче з льоду.

Але незабаром весна, сніг розтане і тоді

За білим муром ми залишимося з тобою.

Весною!