Ночь - Андрей Губин

Нет, я не буду говорить, что я всё готов простить

И обид не помню я.

Но, ты же знаешь всё равно, что в душе моей темно,

Если рядом нет тебя.

Ночь, ожиданья холод, боль, словно я расколот…

Я ничего не вижу, сам себя я ненавижу.

Вновь слезы ниоткуда, в кровь я кусаю губы,

Всё, что мне сегодня надо, — просто быть с тобою рядом.

Ночь, что за странная свобода: от заката до восхода

Ждать тебя, надеясь вновь.

О-о-о.

День, я прошу тебя — не надо от восхода до заката

Говорить мне про любовь.

О-о-о.

Нет, я не буду говорить, что хочу тебя забыть

И не вспомнить никогда.

Но ты должна меня понять — просто я устану ждать

И, быть может, навсегда…

Пусть ты меня не слышишь, пусть голос твой всё тише,

Я буду верить в чудо — просто так, из ниоткуда.

Нет, не хочу я много, всё, что прошу у Бога,

Мне так мало в жизни надо — с нею быть сегодня рядом.

Ночь, что за странная свобода: от заката до восхода

Ждать тебя, надеясь вновь.

О-о-о.

День, я прошу тебя — не надо от восхода до заката

Говорить мне про любовь.

О-о-о.

Ночь, ожиданья холод, боль, словно я расколот…

Я ничего не вижу, сам себя я ненавижу.

Вновь слёзы ниоткуда, в кровь я кусаю губы,

Всё, что мне сегодня надо, — просто быть с тобою рядом.

Ночь, что за странная свобода: от заката до восхода

Ждать тебя, надеясь вновь.

О-о-о.

День, я прошу тебя — не надо от восхода до заката

Говорить мне про любовь.

О-о-о.

Ночь, что за странная свобода: от заката до восхода

Ждать тебя, надеясь вновь.

О-о-о.

День, я прошу тебя — не надо от восхода до заката

Говорить мне про любовь.

О-о-о.

Ночь, что за странная свобода: от заката до восхода

Ждать тебя, надеясь вновь.

О-о-о.

День, я прошу тебя — не надо от восхода до заката

Говорить мне про любовь.

О-о-о.

Ні, я не буду говорити, що я все готовий пробачити

І образ не пам'ятаю я.

Але, ти ж знаєш все одно, що в душі моїй темно,

Якщо поряд немає тебе.

Ніч, очікування холод, біль, ніби я розколотий…

Я нічого не бачу, сам себе я ненавиджу.

Знов сльози нізвідки, в кров я кусаю губи,

Все, що мені сьогодні треба, просто бути з тобою поруч.

Ніч, що за дивна свобода: від заходу до сходу

Чекати на тебе, сподіваючись знову.

О-о-о.

День, я прошу тебе не треба від сходу до заходу сонця

Говорити мені про кохання.

О-о-о.

Ні, я не буду говорити, що хочу тебе забути

І не згадати ніколи.

Але ти маєш мене зрозуміти — просто я встану чекати

І, можливо, назавжди…

Нехай ти мене не чуєш, нехай голос твій все тихіше,

Я віритиму в диво просто так, звідки.

Ні, не хочу я багато, все, що прошу у Бога,

Мені так мало в житті треба з нею бути сьогодні поруч.

Ніч, що за дивна свобода: від заходу до сходу

Чекати на тебе, сподіваючись знову.

О-о-о.

День, я прошу тебе не треба від сходу до заходу сонця

Говорити мені про кохання.

О-о-о.

Ніч, очікування холод, біль, ніби я розколотий…

Я нічого не бачу, сам себе я ненавиджу.

Знов сльози нізвідки, в кров я кусаю губи,

Все, що мені сьогодні треба, просто бути з тобою поруч.

Ніч, що за дивна свобода: від заходу до сходу

Чекати на тебе, сподіваючись знову.

О-о-о.

День, я прошу тебе не треба від сходу до заходу сонця

Говорити мені про кохання.

О-о-о.

Ніч, що за дивна свобода: від заходу до сходу

Чекати на тебе, сподіваючись знову.

О-о-о.

День, я прошу тебе не треба від сходу до заходу сонця

Говорити мені про кохання.

О-о-о.

Ніч, що за дивна свобода: від заходу до сходу

Чекати на тебе, сподіваючись знову.

О-о-о.

День, я прошу тебе не треба від сходу до заходу сонця

Говорити мені про кохання.

О-о-о.