La speranza - Amedeo Minghi

Ma tutta questa gente,

dove va?

Dove va, col suo dolore.

Si guarda indietro e

gi?

non vede pi?

la citt?

che muore.

E il vecchio uomo,

trascina i piedi come pu?:

ne ha viste tante in vita sua.

E il vecchio uomo,

trascina il cuore come pu?,

e ormai,

nemmeno piange pi?.

Oltre il tramonto,

forse un po' pi?

in l?,

mi hanno detto che c’e' il mare.

Mio Padre e' stanco,

non ci crede pi?

e non sa pi?

sperare.

E il cielo piange,

una strana pioggia su di noi

da dove viene chi lo sa…

E il cielo piange una strana pioggia su di noi

domani forse finir?,

finir?.

Ritorneremo

dove il cielo?

blu

e la terra d?

i suoi frutti.

Ritorneremo dove il cielo?

blu

libert?

di tutti

e il vecchio uomo

trascina i piedi come pu?

Але всі ці люди,

куди ти йдеш?

Куди воно дінеться, зі своїм болем.

Ви озираєтеся назад і

вже

більше не бачить?

місто?

що вмирає.

А старий,

тягніть ноги, як можете:

він багато бачив у своєму житті.

А старий,

тягни серце як може,

і зараз,

навіть не плакати більше.

За заходом сонця,

може трохи більше?

там,

мені сказали, що є море.

Батько втомився,

не віриш більше?

а більше не знає?

сподіватися.

І небо плаче,

дивний дощ на нас

де хтозна...

І небо плаче на нас дивним дощем

може завтра це закінчиться?

це закінчиться.

Ми повернемося

де небо?

синій

а земля d?

його плоди.

Повернемося туди, де небо?

синій

свобода

з всіх

і старий

тягни ноги як можеш?