Старый полковник - Алёна Свиридова

Старый полковник с безумной болонкой тихо живет на седьмом этаже.

Книг и газет он почти не читает и не мечтает уже:

О заснеженных облаках, где гнездятся очень смелые птицы,

Чьих птенцов он держал в руках и учил летать, не боясь разбиться.

Старый полковник в махровом халате у телевизора ждет новостей

И не мечтает о большей награде, не ощущая прежних страстей,

И не помня об облаках, где гнездятся очень смелые птицы,

Их птенцов, что держал в руках и учил летать, не боясь разбиться.

Припев:

Вперед, прямо к солнцу, он ведь заслужил совсем иную старость.

Вперед, прямо к солнцу, какая малость.

Вперед, прямо к солнцу, он ведь заслужил совсем иную старость.

Вперед, прямо к солнцу, какая малость.

Старый полковник уйдет незаметно на небеса со свечою в руках,

В форме парадной ярко-синего цвета, медленно тая в густых облаках.

Он ведь знает, что ждут его и скучают очень смелые птицы.

Их птенцы все до одного разлетелись, не боясь разбиться.

Припев:

Вперед, прямо к солнцу, он ведь заслужил совсем иную старость.

Вперед, прямо к солнцу, какая малость.

Вперед, прямо к солнцу, он ведь заслужил совсем иную старость.

Вперед, прямо к солнцу, какая малость.

Вперед, прямо к солнцу, он ведь заслужил совсем иную старость.

Вперед, прямо к солнцу, какая малость.

Вперед, прямо к солнцу, он ведь заслужил совсем иную старость.

Вперед, прямо к солнцу, какая малость.

Старий полковник з божевільною болонкою тихо живе на сьомому поверсі.

Книг і газет він майже не читає і не мріє вже:

Про засніжені хмари, де гніздяться дуже сміливі птахи,

Чиїх пташенят він тримав у руках і вчив літати, не боячись розбитися.

Старий полковник у махровому халаті біля телевізора чекає новин

І не мріє про більшу нагороду, не відчуваючи колишніх пристрастей,

І не пам'ятаючи про хмар, де гніздяться дуже сміливі птахи,

Їхніх пташенят, що тримав у руках і вчив літати, не боячись розбитися.

Приспів:

Вперед, прямо до сонця, він заслужив зовсім іншу старість.

Вперед, прямо до сонця, яка трохи.

Вперед, прямо до сонця, він заслужив зовсім іншу старість.

Вперед, прямо до сонця, яка трохи.

Старий полковник піде непомітно на небеса зі свічкою в руках,

У формі парадної яскраво-синього кольору, повільно танучи в густих хмарах.

Він знає, що чекають його і нудьгують дуже сміливі птахи.

Їхні пташенята всі до одного розлетілися, не боячись розбитися.

Приспів:

Вперед, прямо до сонця, він заслужив зовсім іншу старість.

Вперед, прямо до сонця, яка трохи.

Вперед, прямо до сонця, він заслужив зовсім іншу старість.

Вперед, прямо до сонця, яка трохи.

Вперед, прямо до сонця, він заслужив зовсім іншу старість.

Вперед, прямо до сонця, яка трохи.

Вперед, прямо до сонця, він заслужив зовсім іншу старість.

Вперед, прямо до сонця, яка трохи.