Призрачный герой - Алёна Свиридова

Застыли краски неподвижно и на воде круги застыли,

Когда заметила случайно, что на меня ты смотришь долго-долго.

А лампа в красном абажуре так освещала нас с тобою,

Что по щекам блуждали тени, лицо преображая странно-странно.

И я понять тебя пыталась, какой же ты на самом деле

Призрачный герой

В твоих глазах ранений облеск, такой нездешний и ненужный

Видение века золотого, как на картине в раме старой-старой.

И время хоть неумолимо, я обмануть его сумела,

И в книге памяти остался ты на меня смотрящий долго-долго.

И каждый день ее листая, тебе я нежно улыбаюсь…

Призрачный герой.

Призрачный герой

Сколько слов красивых

В жизни разбросала,

Только в этот вечер

Так и не сказала…

Застигли фарби нерухомо і на воді кола застигли,

Коли помітила випадково, що на мене ти дивишся довго-довго.

А лампа в червоному абажурі так освітлювала нас з тобою,

Що по щеках блукали тіні, обличчя перетворюючи дивно-дивно.

І я зрозуміти тебе намагалася, який ти насправді

Примарний герой

У твоїх очах поранений обліск, такий нетутешній і непотрібний

Бачення віку золотого, як на картині в рамі старої-старої.

І час хоч невблаганний, я обдурити його зуміла,

І в книзі пам'яті залишився ти на мене дивиться довго-довго.

І кожного дня її аркуша, тобі я ніжно посміхаюся...

Примарний герой.

Примарний герой

Скільки слів гарних

У житті розкидала,

Тільки цього вечір

Так і не сказала...