Как же быть - Алёна Свиридова

Как же быть, как быть?

Я любила гулять по волнам,

И лететь, и плыть

Одинаково легко было там.

И ночной порой

Я как кошка гуляла сама по себе.

С высоты, любой,

Я всегда возвращалась к тебе!

Ну зачем эти слёзы

На дрожащих ресницах,

Ты меня называл

Своею певчею птицей.

Ты пойми: даже птицы

От разлуки страдают,

Но осенней порою

Всё равно улетают.

Ну зачем.

Ну зачем.

Как же быть, как быть?

Мне понять себя, увы, не легко.

Улететь, уплыть, убежать

Куда-то так далеко.

Высоко в горах вдруг раскинув руки

Броситься на встречу себе

И понять, как же ах,

Хочется прижаться к тебе!

Ну зачем эти слёзы

На дрожащих ресницах,

Ты меня называл

Своею певчею птицей.

Ты пойми: даже птицы

От разлуки страдают,

Но осенней порою

Всё равно улетают.

Ну зачем.

Ну зачем.

Як бути, як бути?

Я любила гуляти хвилями,

І летіти, і плисти

Так само легко було там.

І нічний час

Я як кішка гуляла сама собою.

З висоти, будь-який,

Я завжди поверталася до тебе!

Ну навіщо ці сльози

На тремтячих віях,

Ти мене називав

Своїм співочим птахом.

Ти зрозумій: навіть птахи

Від розлуки страждають,

Але осіннім часом

Все одно відлітають.

Ну навіщо.

Ну навіщо.

Як бути, як бути?

Мені зрозуміти себе, на жаль, не легко.

Полетіти, спливти, втекти

Кудись так далеко.

Високо в горах раптом розкинувши руки

Кинутися на зустріч собі

І зрозуміти, як же ах,

Хочеться притиснутись до тебе!

Ну навіщо ці сльози

На тремтячих віях,

Ти мене називав

Своїм співочим птахом.

Ти зрозумій: навіть птахи

Від розлуки страждають,

Але осіннім часом

Все одно відлітають.

Ну навіщо.

Ну навіщо.