Piove - Alex Britti

Piove

Sui monti e sulle scale

Su petali e parole

Sul cuore mio che batte

Piove sui poveri soldati

Sui campi abbandonati e sulla mia città

Piove

E mentre guardo il mare

Ripenso alle parole

Che mi hai lasciato scritte

Provo

Un pò a dimenticare

Infatti guardo il mare e non ci penso più

Agosto sembra ormai lontano

Ma io sono vicino

A dove ti incontravo

Semplice vestita in modo semplice

Sei diventata complice e non ti scordo più…

Piove

Adesso come prima sto nella mia cucina

Che mi preparo un pesce

Cuoce lentamente il sugo

E nel frattempo annego

E non ci penso più

Agosto è ancora nei miei sensi

Ma tu cosa ne pensi

Mi vuoi ancora bene

Indice di una vita semplice

Sei diventata complice ma non ti fidi più

Chissà dove sarai adesso

Dov´è tutto quel sesso

Quel caldo quel sudore…

Chissà se ancora pensi al mare

Al caldo da morire

Che non si sente più.

Chissà se agosto è ancora nostro

Se ancora splende il sole

O poi magari piove.

Chissà se mai la frustrazione

Diventa un´emozione

Così non piove più

Piove

Sui banchi della scuola

Su ogni mia parola che non riesco a dire

Provo un pò a dimenticare

Infatti guardo il mare

E non ci penso più…

Дощі

На горах і на сходах

На пелюстках і словах

На моєму серці, що б'ється

На бідних солдатів йде дощ

На занедбаних полях і моєму місті

Дощі

А поки я дивлюсь на море

Я повертаюся до слів

Що ти залишив мені написано

я спробую

Трохи забути

Насправді я дивлюся на море і більше про нього не думаю

Серпень зараз здається далеким

Але я близько

Де я з тобою зустрічався

Просто одягнений у простому образі

Ти став спільником, і я ніколи тебе не забуду...

Дощі

Тепер, як і раніше, я на своїй кухні

Що я приготую собі рибу

Повільно готуйте соус

А тим часом я тону

І я більше про це не думаю

Серпень досі в моїх почуттях

Але як ви думаєте

Ти все ще любиш мене

Індекс простого життя

Ви стали співучасниками, але більше не довіряєте

Хто знає, де ти зараз будеш

Де весь той секс

Цей гарячий піт...

Хто знає, чи ви все ще думаєте про море

Тепло, щоб померти

Що ти більше не чуєш.

Хтозна, чи серпень ще наш

Якщо сонце ще світить

Або тоді, можливо, йде дощ.

Хто знає, чи колись розчарування

Стати емоцією

Тож дощу вже не буде

Дощі

На шкільних партах

На кожне моє слово, якого я не можу сказати

Я намагаюся трохи забути

Насправді я дивлюся на море

І я більше про це не думаю...