Osso di Seppia - Alessandro Mannarino

Nato da una scatola in cartone

Ha mosso i primi passi alla stazione

Ha preso quattro calci e un po' di sole

Fino alla mensa santa delle suore

Il pomeriggio poi è stato visto

In via Calvario insieme a un po’ro cristo

Miracolava tutte le vecchiette

Per un po' di vino rosso e sigarette

La sera poi è sparito nella nebbia

Lasciando una lacrima di ghiaccio

Sopra ad una vecchia bibbia

Dopo il concerto del primo maggio

Osso di seppia vai non tornare

C'è una città in fondo al mare

Dove i diamanti non valgono niente

E la doccia è automatica

La pelle si lava da sola

Basta fare sogni puliti

E le donne sorridono tutte

E i desideri, quelli più maschi, sono esauditi

E se non era buono per la terra

Che a strade dritte e campi di carbone

Ha preso il mare verso la tempesta

Salpando da uno scoglio alla stazione

Seguito dai pirati della strada

Nascose il tesoro in un isola pedonale

Una borsetta con la scritta «prada»

E un santino con due tette niente male

Ha sfidato i mostri degli abissi

Nel regno sotterraneo della metro

E non gli hanno fatto male le mani dei teppisti

Negli occhi di chi andava a San Pietro

Una sera poi ha chiuso la sua giacca

Al suono dei tacchi di signora

Ha spento gli occhi e ha detto «'orca vacca,»

«Mi sa che ho preso proprio una gran sola!

Народжений з картонної коробки

Перші кроки зробив на вокзалі

Він отримав чотири удари ногою та трохи сонячного світла

До святого столу монахинь

Після обіду було видно

In via Calvario разом з маленьким золотим хрестом

Чудові всі старенькі

За червоне вино та сигарети

Потім увечері воно зникло в тумані

Залишивши сльозу льоду

Над старою Біблією

Після концерту 1 травня

Кістка каракатиці іди не повертайся

На дні моря є місто

Де діаманти нічого не варті

А душ автоматичний

Шкіра вмивається сама

Припиніть мати чисті мрії

І всі жінки посміхаються

І бажання, тим більше чоловічі, виконуються

А якби це не було добре для землі

Чим до прямих доріг і вугільних родовищ

Він пішов до моря назустріч шторму

Відплив від скелі на станції

Слідом пішли пірати дороги

Він сховав скарб на пішохідній ділянці

Сумочка з написом "prada"

І сантіно з двома гарними сиськами

Він кинув виклик чудовиськам безодні

У підземному царстві метро

І руки головорізів йому не зашкодили

На очах тих, хто їздив до Сан-П'єтро

Тоді одного вечора він закрив піджак

На звук жіночих підборів

Він заплющив очі й сказав «корова косатка»,

— Мабуть, у мене дуже великий!