Il Bar della Rabbia - Alessandro Mannarino

Quanno un giudice punta er dito contro un povero fesso

Nella mano strigne artre tre dita che indicano se stesso

A me arzà un dito pe' esse diverso

Me fa più fatica che spostà tutto l’Universo

So na montagna… se Maometto nun viene…

Mejo… sto bene da solo, er proverbio era sbajato

So l’odore de tappo der vino che hanno rimannato 'ndietro

So i calli sulle ginocchia di chi ha pregato tanto e nun ha mai avuto

E ce vo fegato… ahia…

So come er vento… vado ndo me va…

Vado ndo me va ma sto sempre qua

E brindo a chi è come me

Ar bar della rabbia

E più bevo e più sete me viè

'Sti bicchieri so' pieni de sabbia

So er giro a voto dell’anello cascato ar dito

Della sposa che poi l’ha raccorto e me l’ha tirato

E io je ho detto: mejo… sto bene da solo…

Senza mogli e senza buoi

E se me libero pure dei paesi tuoi sto a cavallo

E se me gira faccio fori pure er cavallo

Tanto vado a vino mica a cavallo

So er buco nero der dente cascato ar soriso della fortuna

E la cosa più sfortunata e pericolosa che m'è capitata nella vita è la vita,

che una vorta che nasci, giri… conosci…

Intrallazzi… ma dalla vita vivo nunne esci…

Uno solo ce l’ha fatta… ma era raccomannato…

Io invece nun cho nessuno che me spigne

Mejo… n' se sa mai… visti i tempi!

Ma se rinasco me vojo reincarnà in me stesso

Co' la promessa de famme fa più sesso

E prego lo spirito santo der vino d’annata

Di mettermi a venne i fiori pe' la strada

Che vojo regalà 'na rosa a tutte le donne che nun me l’hanno data

Come a dì: tiè che na so fa 'na serenata!

E brindo a chi è come me

Ar bar della rabbia o della Arabia

E più bevo e più sete me viè

'Sti bicchieri so' pieni de sabbia

Ma mò che viene sera e c'è il tramonto

Io nun me guardo 'ndietro… guardo er vento

Quattro ragazzini hanno fatto n’astronave

Co’n po' de spazzatura vicino ai secchioni, sotto le mura

Dove dietro nun se vede e c'è n’aria scura scura

Ma guarda te co quanta cura

Se fanno la fantasia de st’avventura

Me mozzico le labbra

Me cullo che me tremano le gambe de paura

Poi me fermo e penso:

Però che bella sta bella fregatura…

E brindo a chi è come me ar bar della rabbia

E più bevo e più sete me viè

'Sti bicchieri so pieni de sabbia

Коли суддя показує пальцем на бідного дурня

У руці він тримає три пальці, що вказують на себе

Інший палець піднесений до мене

Мені важче рухати весь Всесвіт

Я знаю гору ... якщо Мухаммед не прийде ...

Мейо... Мені самотньо, прислів'я було sbajato

Я знаю запах пробки вина, яке вони налили назад

Я знаю мозолі на колінах тих, хто так багато молився і ніколи не мав

І я маю сміливість... ой...

Я знаю, як вітер... Я йду до себе...

Я йду до себе, але я завжди тут

І я тостую за тих, хто схожий на мене

Пан гніву

І чим більше я п’ю, тим більше маю спрагу

Ці склянки повні піску

Я знаю, як голосувати за перстень, упущений з пальця

Про наречену, яка потім розповіла і кинула мені

І я сказав: mejo ... мені добре на самоті ...

Без дружин і без волів

І якщо я звільнюся з ваших країн, я буду на коні

І якщо мені виходить, я роблю дірки і для коня

У всякому разі, я йду до вина не на коні

Я знаю, чи чорну діру випав зуб, чи посмішку фортуни

І найнещасніше і найнебезпечніше, що трапилося зі мною в житті, це життя,

що ворта, що ти народжуєшся, перетворюєшся... ти знаєш...

Заплутується ... але з життя я живу, монашка ти виходиш ...

Тільки один зробив це ... але це було рекомендовано ...

У мене, з іншого боку, немає нікого, хто б мене шанував

Mejo ... n ', якщо ви коли-небудь знаєте ... з огляду на час!

Але якщо я перероджуся, то перевтілюся в себе

Co 'the promise de famme займає більше сексу

І я молюся святому духу марочного вина

Квіти прийшли на вулицю, щоб почати мене

Що подаруєш троянду всім жінкам, які ніколи не дарували її мені

Як сказати: tiè che na so fa 'na serenade!

І я тостую за тих, хто схожий на мене

Ар бар гніву або Аравія

І чим більше я п’ю, тим більше маю спрагу

Ці склянки повні піску

Але тепер настав той вечір і захід сонця

Я не дивлюся на себе й позаду... Я дивлюся на вітер

Четверо дітей зробили космічний корабель

З якимось сміттям біля ботаників, під стінами

Там, де за ним не видно і є темне, темне повітря

Але подивіться на себе, наскільки уважно

Якщо вони складають фантазію цієї пригоди

Я відрізав собі губи

Я люляю, що мої ноги тремтять від страху

Тоді я зупиняюся і думаю:

Але яка красива афера...

І я тостую за тих, хто подібний до мене в барі гніву

І чим більше я п’ю, тим більше маю спрагу

Ці склянки повні піску