Знак - Алексей Страйк

Ветер двери настежь — свечи потушил,

Подхватил остатки порваной души.

Поднимайся в небо — на ухо шепнул, —

Наслаждайся светом, слушай тишину…

Он играет судьбами людей — cмотри в глаза!

Не скрытся, не уйти — он за спиной.

Спасенья не найти в объятьях сна.

Когда ударит гром, и рухнут небеса — увидишь знак!

На смену солнцу выйдет светр иной —

Смеётся, дразнит, манит за собой.

Протянет руки и отпустит боль,

К чему томится — душу не неволь!

Он играет судьбами людей — cмотри в глаза!

Не скрытся, не уйти — он за спиной.

Спасенья не найти в объятьях сна.

Когда ударит гром, и рухнут небеса — увидишь знак!

Вітер двері навстіж — свічки загасив,

Підхопив рештки порваної душі.

Піднімайся в небо — на вухо шепнув, —

Насолоджуйся світлом, слухай тишу.

Він грає долями людей — дивися в очі!

Не прихуватися, не піти — він за спиною.

Порятунки не знайти в обіймах сну.

Коли вдарить грім, і рушать небеса — побачиш знак!

На зміну сонцю вийде інший світер —

Сміється, дражнить, манить за собою.

Протягне руки і відпустить біль,

До чого нудиться — душу невіль!

Він грає долями людей — дивися в очі!

Не прихуватися, не піти — він за спиною.

Порятунки не знайти в обіймах сну.

Коли вдарить грім, і рушать небеса — побачиш знак!