Ворон - Алексей Страйк

«Черный"надо мной медленно кружил.

Плакал, закрывая Солнце крылом.

Звал меня к себе, крылья мне давал,

Целовал огнем и гладил дождем.

Ворон словно ночь, с ангельским лицом.

Небо белое, ему словно плен.

Эхо повторит еле слышный стон.

Умоляющий подняться с колен.

Кто тебя послал, разыскать меня,

Небо девственное пачкать и рвать.

Чья слепая кисть, день окрасит в ночь.

Света белого тебе не понять.

Заковал меня в тысячи цепей,

И рассыпал сотни битых зеркал.

Не давал уйти, крепко руку сжал,

И в серебряное небо кричал:

Кто тебя послал, разыскать меня,

Небо девственное пачкать и рвать.

Чья слепая кисть, день окрасит в ночь.

Света белого, тебе не понять.

«Чорний» наді мною повільно кружляв.

Плакав, закриваючи сонце крилом.

Звав мене до себе, крила мені давав,

Цілував вогнем і гладив дощем.

Ворон немов ніч, з ангельським обличчям.

Небо біле, йому ніби полон.

Відлуння повторить ледве чутний стогін.

Благаючий піднятися з колін.

Хто тебе послав, розшукати мене,

Небо цнотливе бруднити і рвати.

Чия сліпа кисть день пофарбує в ніч.

Світла білого тобі не зрозуміти.

Закував мене в тисячі ланцюгів,

І розсипав сотні битих дзеркал.

Не давав піти, міцно стиснув руку,

І срібне небо кричав:

Хто тебе послав, розшукати мене,

Небо цнотливе бруднити і рвати.

Чия сліпа кисть день пофарбує в ніч.

Світла білого, тобі не зрозуміти.