Завтра – август - Александр Малинин

Где-то высоко в просторе синем,

Звездочки рассыпавшись повисли.

Я, обняв за тонкий стан рябину,

Вслушиваюсь в тихий шелест листьев.

Я, обняв за тонкий стан рябину,

Вслушиваюсь в тихий шелест листьев.

Шепчет сад, умолк и шепчет снова,

Будто что-то рассказать мне хочет.

Только не могу понять ни слова

Из того, что старый сад лопочет.

Только не могу понять ни слова

Из того, что старый сад лопочет.

В сумерках струится в сад прохлада,

Звездочки мне весело мигают.

Глупые, они еще не знают

Завтра — август, месяц звездопада.

Проигрыш.

Август и ко мне придет, так надо.

Никому не избежать с ним встречи.

А пока под тихий лепет сада

Провожаю уходящий вечер.

А пока под тихий лепет сада

Провожаю уходящий вечер.

Десь високо в просторі синьому,

Зірочки розсипавшись повисли.

Я, обійнявши за тонкий стан горобину,

Вслухаюся в тихий шелест листя.

Я, обійнявши за тонкий стан горобину,

Вслухаюся в тихий шелест листя.

Шепче сад, замовк і шепче знову,

Наче щось розповісти мені хоче.

Тільки не можу зрозуміти жодного слова

З того, що старий сад лопоче.

Тільки не можу зрозуміти жодного слова

З того, що старий сад лопоче.

У сутінках струмує в сад прохолода,

Зірочки мені весело блимають.

Дурні, вони ще не знають

Завтра - серпень, місяць зорепада.

Програш.

Серпень і до мене прийде, так треба.

Нікому не уникнути з ним зустрічі.

А поки під тихий лепет саду

Проводжу вечір, що минає.

А поки під тихий лепет саду

Проводжу вечір, що минає.