Разбились зеркала - Александр Малинин

Разбились зеркала,

Вписавшие в свой лик веков поток,

И вера умерла,

Как осенью упавший ниц листок.

И замерла река,

Несущая в себе кровавый плеск,

И унесла в века

Могильной седины холодный блеск.

Я заглянул в поток,

И взгляд мой потонул в густой крови.

Я увидал платок,

На нем глаза, Христос, погасшие твои.

Я вскрикнул от того,

Что боль пронзила сердце мне насквозь,

Я ощутил того,

В чьи руки вбили длинный ржавый гвоздь.

Проигрыш.

Взорвали светлый храм

И грязною водой прикрыли грех,

Рассыпав в души хлам

Холопства, лизоблюдства и утех.

Кастрировали ум

И заточили мысль в глухой подвал,

И миллионы дум

Попали в междувременной завал.

И превратилась в дым

Мечта отдать себя своей стране,

И мыслям молодым

Досталось жить в далекой стороне.

И лагерная пыль

Кружится надо мною, как в кино.

А время свило быль,

И стонет до сих пор оно.

Проигрыш.

Разбились зеркала,

Вписавшие в свой лик веков поток,

И вера умерла,

Как осенью упавший ниц листок.

И замерла река,

Несущая в себе кровавый плеск,

И унесла в века

Могильной седины холодный блеск.

Розбилися дзеркала,

Вписали в свій лік століть потік,

І віра померла,

Як восени впав ниць листок.

І завмерла річка,

Несе в себе кривавий плескіт,

І понесла у століття

Могильний сивини холодний блиск.

Я заглянув у потік,

І мій погляд потонув у густій ​​крові.

Я побачив хустку,

На ньому очі, Христе, погаслі твої.

Я скрикнув від того,

Що біль пронизав серце мені наскрізь,

Я відчув того,

Вчиї руки вбили довгий іржавий цвях.

Програш.

Висадили світлий храм

І брудною водою прикрили гріх,

Розсипавши в душі мотлох

Холопства, лизоблюдства і втіх.

Кастріювали розум

І заточили думку в глухий підвал,

І мільйони дум

Потрапили у міжчасний завал.

І перетворилася на дим

Мрія віддати себе своїй країні,

І мислям молодим

Дісталося жити в далекому боці.

І табірний пил

Кружиться наді мною, як у кіно.

А час свило був,

І стогне досі воно.

Програш.

Розбилися дзеркала,

Вписали в свій лік століть потік,

І віра померла,

Як восени впав ниць листок.

І завмерла річка,

Несе в себе кривавий плескіт,

І понесла у століття

Могильний сивини холодний блиск.