По Неглинной - Александр Малинин

Ах, где вы, дамы полусвета

Надежды да Екатерины?

Я коротаю до рассвета

Ночь у потухшего камина.

Ах, где вы, шлейфы и вуали

Так ловко прятавшие очи,

Что все равно гусаров звали

В шальные ветреные ночи.

По Неглинной, по Неглинной

Мне бы нынче лихо мчаться,

Да с любимой, да с любимой

За заставой повстречаться.

Мне бы нынче на рассвете

К ней прийти опять с повинной,

Мне б тоску свою развеять

По Неглинной, по Неглинной.

На шумный бал спешили пары,

Сиял огнями дом старинный,

И погонял ямщик усталый

Лихую тройку по Неглинной.

И чьи-то взоры опьяняли

Всю ночь влюбленного корнета,

Ах, где вы, шлейфы и вуали?

Ах, где вы, дамы полусвета?

Желанных губ касались губы

Рука, дрожа, гасила свечи,

И укрывали лисьи шубы

В санях продрогнувшие плечи.

И заливали чьи-то беды

В бокалах дорогие вина,

Ах, где ж вы, дамы полусвета,

Надежды да Екатерины?

Ах, де ви, пані напівсвітла

Надії так Катерини?

Я коротую до світанку

Ніч у потухлого каміна.

Ах, де ви, шлейфи і вуалі

Так вправно ховали очі,

Що все одно гусарів звали

Шалені вітряні ночі.

По Неглинній, по Неглинній

Мені би нині лихо мчати,

Так з улюбленою, так з улюбленою

За заставою зустрітися.

Мені б сьогодні на світанку

До неї прийти знову з винною,

Мені б тугу свою розвіяти

По Неглинної, по Неглинної.

На шумний бал поспішали пари,

Сяяв вогнями старовинний будинок,

І поганяв ямник втомлений

Лиху трійку за Неглинною.

І чиїсь погляди сп'яняли

Всю ніч закоханого корнета,

Ах, де ви, шлейфи і вуали?

Ах, де ви, пані напівсвітла?

Бажаних губ торкалися губи

Рука, тремтячи, гасила свічки,

І покривали лисячі шуби

У санях здригнулися плечі.

І заливали чиїсь біди

У келихах дорогі вина,

Ах, де ж ви, пані напівсвітла,

Надії так Катерини?