Очарована, околдована (Очарована) - Александр Малинин

Очарована, околдована,

С ветром в поле когда-то повенчана,

Вся ты словно в оковы закована,

Драгоценная ты моя женщина!

Ни веселая, ни печальная,

Словно с темного неба сошедшая,

Ты и песнь моя обручальная,

И звезда ты моя сумасшедшая.

Я склонюсь над твоими коленями,

Обниму их с неистовой силою,

И слезами и стихотворениями

Обожгу тебя горькую, милую.

Что прибавится - не убавится,

Что не сбудется - то позабудется ..

Отчего же ты плачешь, красавица?

Или мне это только чудится!

Очарована, околдована,

С ветром в поле когда-то повенчана,

Вся ты словно в оковы закована,

Драгоценная ты моя женщина!

Драгоценная ты моя женщина!

Зачарована, зачарована,

З вітром у полі колись повінчано,

Уся ти немов у кайдани закута,

Дорогоцінна ти моя жінка!

Ні весела, ні сумна,

Немов з темного неба, що зійшла,

Ти і пісня моя заручна,

І зірка ти моя божевільна.

Я схилюсь над твоїми колінами,

Обійму їх з шаленою силою,

І сльозами та віршами

Обпалю тебе гірку, милу.

Що додасться - не зменшиться,

Що не збудеться - то забуде.

Чому ж ти плачеш, красуне?

Або мені це тільки здається!

Зачарована, зачарована,

З вітром у полі колись повінчано,

Уся ти немов у кайдани закута,

Дорогоцінна ти моя жінка!

Дорогоцінна ти моя жінка!