Надо жить - Александр Малинин

Надо жить, — мне сказала вчера,

При свечах, кинув карты, цыганка,

И в осеннюю полночь ушла,

Спрятав слезы под шелк полушалка.

Надо жить, только, как и зачем,

Если знаю, что все ты забудешь,

Если в бликах венчальных свечей

Не со мною стоять завтра будешь?

Обманом глаз прекрасных бредить,

Не каясь, досыта грешить.

И для тебя, одной на свете,

Лишь для тебя на свете жить.

И для тебя, одной на свете,

Лишь для тебя на свете жить.

Надо жить и терпеть эту боль,

Что попутчицей следует всюду.

Надо жить и играть эту роль,

Не хочу, не умею, не буду!

Надо жить и, встречаясь с тобой,

Каждый раз губ фальшиво касаться,

И просить и молить: Боже мой!

Как с тобою, любимой, расстаться?

Обманом глаз прекрасных бредить,

Не каясь, досыта грешить.

И для тебя, одной на свете,

Лишь для тебя на свете жить.

И для тебя, одной на свете,

Лишь для тебя на свете жить.

Надо жить, и всегда надо знать:

И на миг ты моей быть не можешь,

Но любить, и ходить, и искать

Тебя в лицах случайных прохожих.

Эй, цыганка, постой, погоди,

Что ж в ночи ты так быстро пропала?

Черным веером жизнь отведи

Ту, которую ты нагадала.

Обманом глаз прекрасных бредить,

Не каясь, досыта грешить.

И для тебя, одной на свете,

Лишь для тебя на свете жить.

И для тебя, одной на свете,

Лишь для тебя на свете жить.

Обманом глаз прекрасных бредить,

Не каясь, досыта грешить.

И для тебя, одной на свете,

Лишь для тебя на свете жить.

И для тебя, одной на свете,

Лишь для тебя на свете жить.

Треба жити,— мені сказала вчора,

При свічках, кинувши карти, циганка,

І в осінню опівночі пішла,

Сховавши сльози під шовк півшалка.

Треба жити, тільки, як і навіщо,

Якщо знаю, що все ти забудеш,

Якщо у відблиску вінчальних свічок

Не зі мною стоятимеш завтра?

Обманом очей прекрасних марити,

Не каючись, досить грішити.

І для тебе, однієї на світлі,

Лише для тебе на світі жити.

І для тебе, однієї на світлі,

Лише для тебе на світі жити.

Треба жити і терпіти цей біль,

Що супутницею слід усюди.

Треба жити і грати цю роль,

Не хочу, не вмію, не буду!

Треба жити і, зустрічаючись із тобою,

Щораз губ фальшиво торкатися,

І просити і благати: Боже мій!

Як із тобою, коханою, розлучитися?

Обманом очей прекрасних марити,

Не каючись, досить грішити.

І для тебе, однієї на світлі,

Лише для тебе на світі жити.

І для тебе, однієї на світлі,

Лише для тебе на світі жити.

Треба жити, і завжди треба знати:

І на миг ти моєю бути не можеш,

Але любити, і ходити, і шукати

Тебе в обличчях випадкових перехожих.

Гей, циганка, постій, постривай,

Що ж у ночі ти так швидко пропала?

Чорним віялом життя відведи

Ту, яку ти нагадала.

Обманом очей прекрасних марити,

Не каючись, досить грішити.

І для тебе, однієї на світлі,

Лише для тебе на світі жити.

І для тебе, однієї на світлі,

Лише для тебе на світі жити.

Обманом очей прекрасних марити,

Не каючись, досить грішити.

І для тебе, однієї на світлі,

Лише для тебе на світі жити.

І для тебе, однієї на світлі,

Лише для тебе на світі жити.