Махно - Александр Малинин

— Что это за поле?

— Не знаю, мой атаман.

— А что это за город?

— Черт его знает, мой атаман.

— А что это за люди?

— Смерть, мой атаман.

На сабле плясала слеза, а гусарский мундир

Весь в семечках, как хутора Малоросса.

«Айвенго» небритой братвою зачитан до дыр,

Храп лошадей, в траве муравьи, да осы.

Припев:

Ты не пиши мне о любви, ведь сердце жжет воспоминанье.

Все наши детские страданья судьбою купаны в крови.

Оборвалась тугая нить, наш праздник так похож на траур.

И в лабиринтах Минотавра нам вечно суждено бродить.

И дернул же черт меня родиться в России!

То раболепствуем, то тихо бунтуем, болтуны, да ворье,

То каемся, то хлещем друг дружку, что есть силы,

То мировые проблемы решаем, а то воруем белье.

Припев:

Ты не пиши мне о любви, ведь сердце жжет воспоминанье.

Все наши детские страданья судьбою купаны в крови.

Оборвалась тугая нить, наш праздник так похож на траур.

И в лабиринтах Минотавра нам вечно суждено бродить.

Гражданская подлая бойня без правил и взяток.

Рулетка раскручена, но шарик придет на zero.

За Родину горсть убирают, за свободу — десяток,

А вся остальная — война, для кого.

Припев:

Ты не пиши мне о любви, ведь сердце жжет воспоминанье.

Все наши детские страданья судьбою купаны в крови.

Оборвалась тугая нить, наш праздник так похож на траур.

И в лабиринтах Минотавра нам вечно суждено бродить.

На сабле плясала слеза, а гусарский мундир

Весь в семечках, как хутора Малоросса.

«Айвенго» небритой братвою зачитан до дыр,

Храп лошадей, в траве муравьи, да осы.

— Що це за поле?

— Не знаю, мій отаман.

— А що це за місто?

— Чорт його знає, мій отамане.

— А що це за люди?

— Смерть, мій отамане.

На шаблі танцювала сльоза, а гусарський мундир

Весь у насінні, як хутори Малоросса.

«Айвенго» неголеною братвою зачитаний до дір,

Хропіння коней, у траві мурахи, так і оси.

Приспів:

Ти не пиши мені про кохання, адже серце палить спогад.

Всі наші дитячі страждання долею купані в крові.

Обірвалася туга нитка, наше свято таке схоже на жалобу.

І в лабіринтах Мінотавра нам вічно судилося бродити.

І смикнув ж чорт мене народитися в Росії!

То|

То каємося, то хліщемо один одного, що є сили,

То світові проблеми вирішуємо, а то крадемо білизну.

Приспів:

Ти не пиши мені про кохання, адже серце палить спогад.

Всі наші дитячі страждання долею купані в крові.

Обірвалася туга нитка, наше свято таке схоже на жалобу.

І в лабіринтах Мінотавра нам вічно судилося бродити.

Громадянська підла бійня без правил і хабарів.

Рулетка розкручена, але кулька прийде на zero.

За Батьківщину жменю прибирають, за свободу — десяток,

А вся решта — війна, для кого.

Приспів:

Ти не пиши мені про кохання, адже серце палить спогад.

Всі наші дитячі страждання долею купані в крові.

Обірвалася туга нитка, наше свято таке схоже на жалобу.

І в лабіринтах Мінотавра нам вічно судилося бродити.

На шаблі танцювала сльоза, а гусарський мундир

Весь у насінні, як хутори Малоросса.

«Айвенго» неголеною братвою зачитаний до дір,

Хропіння коней, у траві мурахи, так і оси.