Лунная Соната - Александр Малинин

Ты придешь, чтобы проститься,

Ты придешь, и забудешь опять,

Что в душе ты свободная птица,

И что я не умею летать.

И как было с тобою когда-то,

Ты забудешь, что мы не равны.

Эта звездная ночь нам играет сонату

На золотом саксофоне луны.

Проигрыш.

И опять мне покажется странным

Озаренное светом лицо,

И кольцо на твоем безымянном,

Не мое, а чужое кольцо.

Я взгляну на него виновато,

Оробев от любви-вины.

Эта звездная ночь нам играет сонату

На золотом саксофоне луны.

Проигрыш.

Прикоснулся рассвет к небосводу,

Начинает окно розоветь.

Позовешь ты меня на свободу,

Только я не сумею взлететь.

И приблизится время расплаты,

Вот и снова глаза холодны.

Наша звездная ночь доиграла сонату

На золотом саксофоне луны.

Наша звездная ночь доиграла сонату

На золотом саксофоне луны.

Ти прийдеш, щоб попрощатися,

Ти прийдеш, і забудеш знову,

Що в душі ти вільний птах,

І що я не умію літати.

І як було з тобою колись,

Ти забудеш, що ми не рівні.

Ця зоряна ніч нам грає сонату

На золотому саксофоні місяця.

Програш.

І знову мені здасться дивним

Осяяне світлом обличчя,

І кільце на твоїм безіменному,

Не моє, а чуже кільце.

Я погляну на нього винно,

Оробівши від любові-вини.

Ця зоряна ніч нам грає сонату

На золотому саксофоні місяця.

Програш.

Доторкнувся світанок до небосхилу,

Починає вікно рожевіти.

Покличеш ти мене на свободу,

Тільки я не зможу злетіти.

І наблизиться час розплати,

От і знову очі холодні.

Наша зіркова ніч дограла сонату

На золотому саксофоні місяця.

Наша зіркова ніч дограла сонату

На золотому саксофоні місяця.