Крест - Александр Малинин

Так долго лгала мне за картою карта,

Что я уж не мог опьяниться вином.

Холодные звезды тревожного марта

Бледнели одна за одной за окном.

В холодном безумье, в тревожном азарте

Я чувствовал, будто игра - это сон.

"Весь банк, - закричал, - покрываю я в карте!"

И карта побита, и я побежден.

Я вышел на воздух.

Рассветные тени

Бродили так нежно по нежным снегам.

Не помню я сам, как я пал на колени,

Свой крест золотой прижимая к губам.

Мгновенье... И в зале веселой и шумной

Все стихло, все стали испуганно с мест,

Когда я вошел, воспаленный, в безумье,

И молча на карту поставил свой крест.

Так довго брехала мені за картою карта,

Що я вже не міг сп'янитися вином.

Холодні зірки тривожного березня

Блідли одна за одною за вікном.

У холодному божевіллі, у тривожному азарті

Я відчував, ніби гра – це сон.

"Весь банк, - закричав, - покриваю я в карті!"

І карту побито, і я переможений.

Я вийшов у повітря.

Світанкові тіні

Бродили так ніжно ніжними снігами.

Не пам'ятаю я сам, як я впав на коліна,

Свій хрест золотий притискаючи до губ.

Миттю... І в залі веселій та галасливій

Все стихло, всі стали злякано з місць,

Коли я увійшов, запалений, у безумстві,

І мовчки на карту поставив свій хрест.