Как знать - Александр Малинин

Ах, как тебе надо знать, ну, кто я такой,

А не все ль равно, али черт, али святой.

А вот он я, как есть — сижу перед тобой,

Такой-сякой, такой-сякой.

Ах, как тебе надо знать, ну, кто я такой.

Ну, Гришка-конокрад, ну, мужичишка простой.

Самый что ни есть, от низин до глубин,

Самый что ни есть, а не брюнет, а не блондин.

А моя милая Россия-матушка,

Тебе ж не царь нужен, а нужен батюшка.

Да под себя подмять, да помучить.

Ведь ты ж, как баба, чем злее, тем лучше.

Подвинься, милая, любовь постылая.

Теперь графиня иль кухарка — все единое.

Нажали грамотой князья с жандармами,

И скука падалью лежит облыжная.

Это в ваших городах лишь что, да почем,

Вместо образов лишь кнут с калачом.

На костях настроили палат, да дворцов,

Лишь баре, да бояре, да свора купцов.

Подавай им святого, да в терновом венце,

Да чтоб смирно висел на сосновом кресте.

Чтобы матом ни-ни, чтоб не пил, не гулял,

Да чтоб подлости непременно прощал.

А накось — выкуси, Россия-матушка,

Тебе ж не Бог нужен, а нужен батюшка.

Да под себя подмять, да помучить.

Ведь ты ж, как баба, чем злее, тем лучше.

Ладно, я согласен: я — кобель и стервец,

Но уже предвижу Империи конец.

Если тошно без вина, и радости нет,

А ликуют лишь да заголовки газет.

Если пол-России в кандалах, да цепях,

Если любовь — лишь скука, да страх.

Если все равно, с кем ночь переспать,

Значит, дальше гулять и сильней расшатать.

Кто погнал Россию за Европой бежать?

Да в этакой телеге нужно вожжи держать!

А коль не держишь коней, так не гони,

Разлетится все, хоть кричи, хоть брани.

Ах, как тебе надо знать, ну, кто я такой.

Ну, Гришка-конокрад, ну, мужичишка простой.

Самый что ни есть, от низин до глубин,

Самый что ни есть, а не брюнет, а не блондин.

Ах, гуляй Россия!

Ах, як тобі треба знати, ну, хто я такий,

А не все однаково, чи чорт, чи святий.

А ось він я, як є — сиджу перед тобою,

Такий-сякий, такий-сякий.

Ах, як тобі треба знати, ну, хто я такий.

Ну, Гришка-конокрад, ну, чоловік простой.

Самий що не є, від низин до глибин,

Самий що не є, а не брюнет, а не блондин.

А моя мила Росія-матінка,

Тобі ж не цар потрібен, а потрібен батюшка.

Так під себе підім'яти, так помучити.

Адже ти, як баба, чим зліший, тим краще.

Посунься, мила, кохання охолола.

Тепер графиня чи куховарка — все єдине.

Натиснули грамотою князі з жандармами,

І нудьга падлом лежить оближна.

Це у ваших містах щойно, та чому,

Замість образів лише батіг із калачем.

На кістках налаштували палат, так палаців,

Лише барі, та бояри, так зграя купців.

Подавай їм святого, так у терновому вінці,

Щоб смирно висів на сосновому хресті.

Щоб матом ні-ні, щоб не пив, не гуляв,

Щоб підлості неодмінно прощав.

А накось — викуси, Росія-матінко,

Тобі ж не Бог потрібний, а потрібний батюшка.

Так під себе підім'яти, так помучити.

Адже ти, як баба, чим зліший, тим краще.

Гаразд, я згоден: я — собака і стервець,

Але вже передбачаю Імперії кінець.

Якщо нудно без вина, і радості немає,

А радять лише так заголовки газет.

Якщо пів-Росії в кандалах, так ланцюгах,

Якщо любов - лише нудьга, так - страх.

Якщо все одно, з ким ніч переспати,

Значить, далі гуляти і сильніше розхитати.

Хто погнав Росію за Європою бігти?

Так в такому возі треба віжки тримати!

А коли не тримаєш коней, то не гони,

Розлетиться все, хоч кричи, хоч лайки.

Ах, як тобі треба знати, ну, хто я такий.

Ну, Гришка-конокрад, ну, чоловік простой.

Самий що не є, від низин до глибин,

Самий що не є, а не брюнет, а не блондин.

Ах, гуляй Росія!