Гусарская баллада - Александр Малинин

Я уеду, уеду, уеду.

Не держи ради бога меня.

По гусарскому звонкому следу,

Оседлав вороного коня.

Будут дамы глядеть из окошек,

В занавески стыдливо дыша,

Будет снегом мундир припорошен,

Будет снегом мундир припорошен,

Будет холоден блеск палаша.

Я уеду, уеду, уеду,

Что найду в том далеком краю,

Пропоет ли труба мне победу,

Или жизнь отпоет мне в бою.

Ты молчишь, только зябкие плечи,

Чуть дрожат, только шея бела,

Как смогу тебя взять я далече,

Как смогу тебя взять я далече,

Если ты за собой не звала?

Я уеду, уеду, уеду,

Мне милее мундир голубой,

Чем глаза твои синего цвета,

Как смогу я остаться с тобой?

Конь копытами бьет эту землю,

Не тебе не себе не совру,

Так скажите, зачем же я медлю,

Так скажите, зачем же я медлю,

И целую тебя на ветру?

Я уеду, уеду, уеду,

Не держи ради бога меня.

По гусарскому звонкому следу,

Оседлав вороного коня.

По гусарскому звонкому следу,

Оседлав вороного коня,

Я уеду, уеду, уеду,

Не держи ради бога меня.

Я поїду, поїду, поїду.

Недержи заради бога мене.

Гусарським дзвінким слідом,

Осідлавши вороного коня.

Дами дивитимуться з вікон,

Завіски сором'язливо дихаючи,

Буде снігом мундир припорошений,

Буде снігом мундир припорошений,

Буде холодний блиск палаша.

Я поїду, поїду, поїду,

Що знайду в тому далекому краю,

Проспіває труба мені перемогу,

Або життя відспіває мені в бою.

Ти мовчиш, тільки зябкі плечі,

Трохи тремтять, тільки шия біла,

Як зможу тебе взяти я, далі,

Як зможу тебе взяти я, далі,

Якщо ти за собою не кликала?

Я поїду, поїду, поїду,

Мені миліший мундир блакитний,

Чим очі твої синього кольору

Як я зможу залишитися з тобою?

Кінь копитами б'є цю землю,

Не тобі не тобі не збрешу,

Так скажіть, навіщо я повільно,

Так скажіть, навіщо я повільно,

І цілу тебе на вітрі?

Я поїду, поїду, поїду,

Недержи заради бога мене.

Гусарським дзвінким слідом,

Осідлавши вороного коня.

Гусарським дзвінким слідом,

Осідлавши вороного коня,

Я поїду, поїду, поїду,

Недержи заради бога мене.