Дорогой длинною - Александр Малинин

Ехали на тройках с бубенцами,

А вдали мелькали огоньки.

Эх, когда бы и мне теперь за вами,

Душу бы развеять от тоски.

Дорогой длинною, да ночкой лунною,

Да с песней той, что вдаль летит, звеня.

Да с той старинною, с той семиструнною,

Что по ночам, так мучила меня.

Да, выходит пели мы задаром,

Понапрасну ночь за ночью жгли.

Если мы покончили со старым,

Так и ночи эти отошли.

Дорогой длинною, да ночкой лунною,

Да с песней той, что вдаль летит звеня.

Да с той старинною, с той семиструнною,

Что по ночам так мучила меня.

В даль родною новыми путями,

Нам отныне ехать суждено.

Ехали не тройках с бубенцами,

Да теперь приехали давно.

Дорогой длинною, да ночкой лунною,

Да с песней той, что вдаль летит звеня.

Да с той старинною, с той семиструнною,

Что по ночам так мучила меня.

Да с той старинною, с той семиструнною,

Что по ночам так мучила меня.

Что по ночам так мучила меня.

Їхали на трійках з бубонцями,

А вдалині миготіли вогники.

Ех, коли б і мені тепер за вами,

Душу б розвіяти від туги.

Дорогою довгою, та вночі місячною,

Та з піснею тієї, що вдалину летить, брязкаючи.

Та з тою старовинною, з тою семиструнною,

Що вночі, так мучила мене.

Так, виходить співали ми задарма,

Даремно ніч за ніччю палили.

Якщо ми покінчили зі старим,

Так і ці ночі відійшли.

Дорогою довгою, та вночі місячною,

Та з піснею тією, що вдалину летить ланка.

Та з тою старовинною, з тою семиструнною,

Що ночами так мучила мене.

В далечінь рідною новими шляхами,

Нам відтепер їхати судилося.

Їхали не трійки з бубонцями,

Тепер приїхали давно.

Дорогою довгою, та вночі місячною,

Та з піснею тією, що вдалину летить ланка.

Та з тою старовинною, з тою семиструнною,

Що ночами так мучила мене.

Та з тою старовинною, з тою семиструнною,

Що ночами так мучила мене.

Що ночами так мучила мене.