Я просто без ума от тебя - Александр Ломинский

Есть судьбы подарки — в это верю я,

Как и в то, что солнце светит для тебя.

С первого мгновенья в ту Святую Ночь

Был я очарован и сомненья прочь.

Небеса все знают — ты мой чудный дар

И в моей душе пожар.

Припев:

Я просто без ума от тебя —

От нежных рук твоих, от сладких губ твоих.

Всю жизнь свою искал лишь тебя —

Одну мечту свою, свою любовь одну.

Навек любовь одну.

Мы уснем, обнявшись, словно маленькие дети;

И никто не скажет, кто мы есть на этом свете;

И никто не скажет, что же завтра будет.

-

Так хотел Создатель наших с тобой судеб.

Ты — в моих объятьях, смотришь мне в глаза.

Как же ты красива — это не слова.

Знаешь, это счастье — просто быть с тобой.

Каждое мгновенье слышать, что я твой.

Сам себе не верил, что так может быть,

Что так суждено любить.

Припев:

Я просто без ума от тебя —

От нежных рук твоих, от сладких губ твоих.

Всю жизнь свою искал лишь тебя —

Одну мечту свою, свою любовь одну.

Навек любовь одну.

Є долі подарунки — в це вірю я,

Як і те, що сонце світить для тебе.

З першої миті в ту Святу Ніч

Був я зачарований і сумніви геть.

Небеса всі знають—ти мій чудовий дар

І в моїй душі пожежа.

Приспів:

Я просто без розуму від тебе —

Від ніжних рук твоїх, від солодких губ твоїх.

Все життя своє шукав лише тебе —

Одну мрію свою, своє кохання одну.

Навіки кохання одну.

Ми заснемо, обійнявшись, наче маленькі діти;

І ніхто не скаже, хто ми є на цьому світі;

І ніхто не скаже, що завтра буде.

-

Так хотів Творець наших із тобою доль.

Ти в моїх обіймах, дивишся мені в очі.

Як ж ти красива — це не слова.

Знаєш, це щастя просто бути з тобою.

Щомиті чути, що я твій.

Сам собі не вірив, що так може бути,

Що так судилося кохати.

Приспів:

Я просто без розуму від тебе —

Від ніжних рук твоїх, від солодких губ твоїх.

Все життя своє шукав лише тебе —

Одну мрію свою, своє кохання одну.

Навіки кохання одну.