Ты – женщина! - Александр Ломинский

1. Восторг любви и самоотреченье,

Блаженства рай и тайная мечта,

И жертвы, и святые откровенья —

Все бред пустой и только суета!

Судьбу свою кому-то посвящая,

Не замыкай на нем широкий мир,

Живи, себя ничем не обольщая,

Задумайся, а он ли твой кумир?

Ты не ряди его в свои мечтанья,

Не радуйся, как малое дитя,

Когда, или скучая, иль шутя,

Подарит он ответное признанье.

2.Не открывай, что сил уже не стало,

И на себя надейся лишь одну,

Ты женщина, которой не пристало

Пойти от мелкой трещины ко дну.

Начни опять, найди такое дело,

Чтоб заиграл огонь в твоей крови,

Чтоб жизнь твоя как прежде зазвенела,

Но в мир свой… посторонних не зови!

1. Захват любові і самозречення,

Блаженства рай і таємна мрія,

І жертви, і святі одкровення —

Все марення порожнє і тільки суєта!

Долю свою комусь присвячує,

Не замикай на ньому широкий світ,

Живи, себе нічим не спокуслива,

Задумайся, а він твій кумир?

Ти не ряди його в свої мрії,

Не радуйся, як мала дитина,

Коли, або нудна, чи жартома,

Подарує він відповідне визнання.

2.Не відкривай, що сил уже не стало,

І на себе сподівайся лише одну,

Ти жінка, якій не пристало

Піти від дрібної тріщини до дна.

Почни знову, знайди таку справу,

Щоб заграв вогонь у твоєї крові,

Щоб життя твоє як раніше задзвеніло,

Але в свій світ ... сторонніх не кликай!