Сюжет - Александр Ломинский

Я придумаю красивый сюжет,

Где небо блестит под золотом ночи.

В этом небе миллионы планет,

Но мне без тебя все ночи короче.

И не важно, что слезинки из глаз,

Мне так хорошо.

Так тоже бывает.

Промежуточный финиш у нас с тобою опять.

Опят разделяют…

Припев:

Небо, привет!

Небо, пока!

Там, наверху, есть облака.

Вечно плывут, вечно кружат,

Чтоб возвратить небо назад.

Небо, привет!

Небо, пока!

Эта любовь словно река.

Я уплыву этой рекой.

Только ты будь рядом со мной.

Я придумаю красивый сюжет

В котором любовь сильнее, чем муки;

Где пломбирные кудри твои

Рождают мои сердечные стуки.

Я вернусь, когда закат догорит —

Ты только поверь, я медлить не стану!

В моей жизни, без тебя нет любви;

И, как сирота, один я скитаюсь.

Припев:

Небо, привет!

Небо, пока!

Там, наверху, есть облака.

Вечно плывут, вечно кружат,

Чтоб возвратить небо назад.

Небо, привет!

Небо, пока!

Эта любовь словно река.

Я уплыву этой рекой.

Только ты будь рядом со мной.

Я придумаю гарний сюжет,

Де небо блищить під золотом ночі.

У цьому небі мільйони планет,

Але мені без тебе всі ночі коротші.

І не важливо, що сльозинки з очей,

Мені так добре.

Так буває.

Проміжний фініш у нас з тобою знову.

Опеньків поділяють…

Приспів:

Небо, привіт!

Небо, поки що!

Там, нагорі, є хмари.

Вічно пливуть, вічно кружляють,

Щоб повернути небо назад.

Небо, привіт!

Небо, поки що!

Це кохання немов річка.

Я спливу цією річкою.

Тільки ти будь поруч зі мною.

Я придумаю гарний сюжет

У якому любов сильніша за муки;

Де пломбірні кучері твої

Народжують мої серцеві стуки.

Я повернуся, коли захід сонця догорить

Ти тільки повір, я зволікати не стану!

У моєму житті без тебе немає любові;

І, як сирота, один я блукаю.

Приспів:

Небо, привіт!

Небо, поки що!

Там, нагорі, є хмари.

Вічно пливуть, вічно кружляють,

Щоб повернути небо назад.

Небо, привіт!

Небо, поки що!

Це кохання немов річка.

Я спливу цією річкою.

Тільки ти будь поруч зі мною.