Судьба - Александр Буйнов

Вот и жизнь, ты моя жизнь,

То ухабы, то канавы,

Реки все без переправы,

Так что знай себе, держись.

Ну, а я и не дрожу среди этой круговерти,

Может быть, мне шаг до смерти,

А я все твержу, твержу.

Видать, такая она,

Судьба такая моя судьба,

Видать, такая она,

Судьба моя упрямая.

То поманит как магнит,

А потом на дно забросит

И прощенья не попросит,

Ничего не объяснит.

Но мне такая по плечу,

И пускай мы в разном весе,

А это даже интересней,

И я сдаваться не хочу.

Видать, такая она,

Судьба такая моя судьба,

Видать, такая она,

Судьба моя упрямая.

Попросил я у судьбы

Хоть чуть-чуть исправиться,

Она даже не старается,

Понапрасну все мольбы.

И ну-да ладно, всё равно,

Ох, ты жизнь моя лихая,

Мне сгодится и такая,

А другой и не дано.

Видать, такая она,

Судьба такая моя судьба,

Видать, такая она,

Судьба моя упрямая.

Видать, такая она,

Судьба, такая моя судьба,

Видать, такая она, судьба моя,

Упрямая, упрямая, упрямая.

Ось і життя, ти моє життя,

То вухаби, то канави,

Річки всі без переправи,

Так що знай собі, тримайся.

Ну, а я і не тремчу серед цієї круговерті,

Може, мені крок до смерті,

А я все тверджу, тверджу.

Мабуть, така вона,

Доля така моя доля

Мабуть, така вона,

Доля моя вперта.

То поманить як магніт,

А потім на дно закине

І прощення не попросить,

Нічого не пояснить.

Але мені така по плечу,

І нехай ми в різній вазі,

А це навіть цікавіше,

І я здаватися не хочу.

Мабуть, така вона,

Доля така моя доля

Мабуть, така вона,

Доля моя вперта.

Попросив я у долі

Хоч трохи виправитися,

Вона навіть не старається,

Даремно всі благання.

І ну-так добре, все одно,

Ох, ти, життя моє лихо,

Мені пригодиться і така,

А другий і не дано.

Мабуть, така вона,

Доля така моя доля

Мабуть, така вона,

Доля моя вперта.

Мабуть, така вона,

Доля, така моя доля,

Мабуть, така вона, доля моя,

Вперта, вперта, вперта.