Зачем - Александр Буйнов

Гладко выбритая змея тычет в сердце холодной мордочкой…

Как запутана жизнь моя — без тебя стал я словно порченым.

Но зачем я захлопнул дверь и поверил себе заносчиво?

Переборчива смелость моя, неразборчива.

Ночь и день два оттенка грусти.

Ночь и день черно-белый плен.

Но зачем там, где были чувства,

Только тень, ты скажи, зачем?

Рядом спит молодая жена, я закончил сезон охотничий.

Та, что долго ждала меня, навсегда пропустила очередь.

Но зачем ты поверила мне и тогда не была настойчивой?

Переборчива вера твоя, неразборчива.

Только чудится мне по ночам за захлопнутой дверью

Звук шагов в тишине и твой профиль меж светом и тенью.

Я тебя перебить хотел скороспелым назло решением.

Каруселью бездушных тел стать опутанным, как ошейником.

Но зачем я захлопнул дверь и поверил себе заносчиво?

Переборчива смелость твоя, неразборчива.

Гладко виголена змія тицяє в серце холодною мордочкою.

Як заплутане життя моє—без тебе став я немов псованим.

Але навіщо я зачинив двері і повірив собі зарозуміло?

Перебірлива сміливість моя, нерозбірлива.

Ніч і день два відтінки смутку.

Ніч і день чорно-білий полон.

Але навіщо там, де були почуття,

Тільки тінь, ти скажи, навіщо?

Поруч спить молода дружина, я закінчив сезон мисливський.

Та, що довго чекала на мене, назавжди пропустила чергу.

Але навіщо ти повірила мені і тоді не була наполегливою?

Перебірлива віра твоя, нерозбірлива.

Тільки здається мені по ночах за зачиненими дверима

Звук кроків у тиші і твій профіль між світлом і тінню.

Я тебе перебив хотів скоростиглим на зло рішенням.

Каруселлю бездушних тіл стати обплутаним, як нашийником.

Але навіщо я зачинив двері і повірив собі зарозуміло?

Перебірлива сміливість твоя, нерозбірлива.