Спасибо за все! - Александр Буйнов, Гости из будущего

Ушла, не попрощавшись, у дверей на память кинув взгляд из-под ресниц,

Оставив за собою сотни дней как стайки одиноких грустных птиц,

Но птицы не похожи на людей (но птицы не похожи на людей)

Их верный ветер к югу уносил (их верный ветер к югу уносил)

Я снова часто думаю о ней хотя меня никто и не просил.

Припев:

Только спроси меня я расскажу тебе сколько дождей в океане,

Сколько веков подряд чувства на свет летят и превращаются в пламя.

Помню твою зарю и я себя дарю как это было красиво.

И хоть не нужно слов я повторяю вновь спасибо за все.

Не знаю, сколько песен спрятал дождь, не помню, сколько весен был в пути.

Но верю, что когда-нибудь придешь я тебе скажу свое «прости».

Я все отдам за грусть любимых глаз переведу часы на много лет назад

И ты подаришь мне как в первый раз свой самый нежный и счастливый взгляд.

Припев:

Только спроси меня я расскажу тебе сколько дождей в океане,

Сколько веков подряд чувства на свет летят и превращаются в пламя.

Помню твою зарю и я себя дарю как это было красиво.

И хоть не нужно слов я повторяю вновь…

Пішла, не прощавшись, біля дверей на пам'ять кинувши погляд з-під вій,

Залишивши за собою сотні днів як зграйки одиноких сумних птахів,

Але птиці не схожі на людей (але птиці не схожі на людей)

Їхній вірний вітер на південь забирав (їх вірний вітер на південь забирав)

Я знову часто думаю про неї хоча мене ніхто і не просив.

Приспів:

Тільки запитай мене я розкажу тобі скільки дощів в океані,

Скільки століть поспіль почуття на світло летять і перетворюються на полум'я.

Пам'ятаю твою зорю і я себе дарую як це було красиво.

І хоч не потрібно слів я повторюю знову спасибі за все.

Не знаю, скільки пісень сховав дощ, не пам'ятаю, скільки весен був у дорозі.

Але вірю, що колись прийдеш я тобі скажу своє «вибач».

Я все віддам за сум улюблених очей переведу годинник на багато років тому

І ти подаруєш мені як перший раз свій найніжніший і щасливий погляд.

Приспів:

Тільки запитай мене я розкажу тобі скільки дощів в океані,

Скільки століть поспіль почуття на світло летять і перетворюються на полум'я.

Пам'ятаю твою зорю і я себе дарую як це було красиво.

І хоч не потрібно слів  повторюю знову...