На распутье трёх дорог - Александр Буйнов

Там, где небо, полог светел

Там, где нив простор широк.

Божью странницу я встретил

На распутье трёх дорог.

Посох, плащ, стопы босые

Ряса грубого сукна

Как зовут тебя?

Россия — отвечала мне она.

Верь, когда-то я блистала

Синью глаз, шитьём шелков

Знать теперь пора настала

Искупления грехов.

Что всегда была нарядной,

Что плясала, пела всласть,

Что злодею безоглядно в одночасье отдалась.

Тот злодей в ладоши хлопал

И к коленям припадал,

А натешившись холопам

На глумление отдал.

Там и били, и топтали

Шили плаху и топор

Ох, в лагеря страдать кидали

Пули метили в упор.

А теперь брожу по свету,

Проклиная эти дни,

Дай мне медную монету

И Господь тебя храни.

И пошла своей дорогой

Теребя нательный крест.

Только тихо вслед убогой

Спел печальный благовест.

Там, где небо, полог светел

Там, где нив простор широк

Божью странницу я встретил

На распутье трёх дорог.

Там, де небо, полог світлий

Там, де нив просторий широкий.

Божу мандрівницю я зустрів

На роздоріжжі трьох доріг.

Посох, плащ, стопи босі

Ряса грубого сукна

Як звуть тебе?

Росія,— відповіла мені вона.

Вір, колись я блискувала

Синню очей, шиттям шовків

Знати тепер настав час

Спокута гріхів.

Що завжди була ошатною,

Що танцювала, співала досхочу,

Що лиходію безоглядно відразу віддалася.

Той лиходій у лади плескав

І к колінам припадав,

А натішившись холопам

Наглумлення віддав.

Там і били, і топтали

Шили плаху і сокиру

Ох, у табори страждати кидали

Кулі мітили в упор.

А тепер блукаю по світу,

Проклинаючи ці дні,

Дай мені мідну монету

І Господь тебе бережи.

І пішла своєю дорогою

Тереблячи натільний хрест.

Тільки тихо за убогою

Співав сумний благовіст.

Там, де небо, полог світлий

Там, де нив просторий широкий

Божу мандрівницю я зустрів

На роздоріжжі трьох доріг.