Regálame la silla donde te esperé - Alejandro Sanz

Nos presentó tu amiga

La que dice que adivina futuros por venir

No sé qué más decirte

Sentado del pasillo en una orilla

Te acuerdas ya de mí?

Regálame la silla cansada de la esquina

Donde te esperé

Donde siempre te esperaba, amor

Yo puedo regalarte alguna risa

Y hacer una canción

Y un pañuelo de lunares

Y te regalo tiempo pa' que te lo pongas

Y una promesa, niña, si te encuentro un día

Te pienso dar de una

Todos aquellos besos que te decía

Por el puente de la esperanza

Buscaba un rinconcito para la risa

Pensando que ha valido la pena amarte

Pasamos momentitos tan flamenquitos

Y vimos rinconcitos pa' enamorarse

La calle del pensamiento

Me lleva a aquella orilla

No sé si te acuerdas

Regálame la silla que tiene arte

Yo paso por tu puerta casi to' los días

Yo paso y tú decides cuándo asomarte

Cuando asomarte

Y hasta volvieron de las rimas

Imágenes jugando

Colga’s de no sé qué

Seguro que era abril

Volvieron todas, todas menos una

Que se olvidó de mí

Que el pañuelo es pa' llorarte

Y no tiene remedio para el que componga

Si alguna vez te encuentro por mi cobardía

Te pienso dar de una

Todos aquellos besos que te merecías

Pensando que ha valido la pena amarte

Pasamos momentitos tan flamenquitos

Y vimos rinconcitos pa' enamorarse

Нас познайомив твій друг

Та, яка каже, що вгадує майбутнє

Я не знаю, що вам ще сказати

Сидячий проход на березі

Ти мене вже пам'ятаєш?

Дайте мені втомлене крісло в кутку

де я чекала на тебе

Де я завжди чекав тебе, кохана

Я можу розсміятися

і скласти пісню

І шарф у горошок

І я даю тобі час, щоб його одягнути

І обіцяю, дівчино, якщо я колись знайду тебе

Я планую подарувати вам одну

Всі ті поцілунки, які я тобі сказав

через міст надії

Я шукав куточок для сміху

Вважаючи, що любити вас було того варте

Ми провели хвилини так фламенкіто

І ми побачили маленькі куточки, щоб закохатися

вулиця думки

веде мене на той берег

Не знаю, чи пам'ятаєш ти

Дайте мені стілець, на якому є мистецтво

Я майже щодня проходжу повз твої двері

Я проходжу, а ти вирішуєш, коли з’явитися

коли з'явитися

І навіть повернулися з рим

відтворення зображень

Колга, я не знаю що

впевнений, що це був квітень

Повернулися всі, крім одного

що ти забув про мене

Щоб хустка за тобою плакала

І він не має засобу для того, хто складає

Якщо я колись знайду тебе своєю боягузтвом

Я планую подарувати вам одну

Усі ті поцілунки, які ти заслужив

Вважаючи, що любити вас було того варте

Ми провели хвилини так фламенкіто

І ми побачили маленькі куточки, щоб закохатися