El Cuaderno Del Alba - Alejandro Sanz

Claro que pensaré en tí

Cuánto ignoré a la luna azul

Y la noche se estrelle en mi decepción

Pero claro que pensaré en ti

antes que me lleve Dios

y la duda atropelle de muerte mi ilusión.

Primero, tú sabes que yo soy

el más indicado para decirte,

que lo nuestro está acabado

y por qué te resistes, ya ves,

Luego, tú sabes que nos hemos amado tanto,

para qué finges.

Que fingir fue mi ruina

No sé despedirme

Y cada pregunta me estalla en toda la cara

Me revuelcan a hostias los fantasmas del alma

Si lo que quieres son palabras románticas

Nada que hacer

Tú te desdoblas, eres dueña del alba

Y derramas infinitas, caricias intactas, mira

Hay una parte en mi memoria donde vive tu desnudez,

tu desnudez.

Tú que vas y recoges el cuaderno del alba

Pero claro que pensaré en ti, cuando me vaya

Recogeré mis cosas y silbaré

una canción triste de madrugada

Pero pensaré en ti,

cuando juegue

y cuando no sea yo

también pensaré en ti.

Pero tú sabes que no soy el más enterado

para decirte

que lo nuestro es primitivo,

Y que no estés triste, al revés

Luego, tú sabes que no soy el más preparado

para no herirte

Por la ira entre la ruina y tú te desvistes

Y cada pregunta me estalla en toda la cara

Me revuelcan a hostias los fantasmas del alma

Tú ya no quieres ni palabras románticas,

las olvidé

Tú que eres dueña del cuaderno del alba

y desechas infinitas caricias intactas, mira

Tú ya eres parte de mi risa y mi llanto como el ayer

Tu te desdoblas y me estallas en la cara

Pero un sin fin de caricias que hoy parecen lejanas, mira

Bueno, tu que te asomas a mi vida y te espantas

Sigo sentado, te necesito a pa' que me des sitio a tu lado,

Te necesito por completo, toda entera

Tú que te acercas

Tú, que me sacas las partes más mágicas, más trágicas…

Eres tú la que me entregas el secreto del alba

Comunicas lejano

Quiero saber, tú, que te acercas al cuaderno del alba,

Y me lo des

Звичайно, я буду думати про тебе

Як сильно я ігнорував блакитний місяць

І ніч врізається в моє розчарування

Але, звичайно, я буду думати про тебе

перед тим, як Бог забере мене

і сумнів перебігає мою ілюзію до смерті.

По-перше, ти знаєш, що я

найкраще сказати тобі,

що наша закінчена

і чому ти пручаєшся, бачиш,

Тоді ти знаєш, що ми так любили один одного,

на що ти прикидаєшся

це вдавання стало моїм крахом

Я не знаю, як попрощатися

І кожне запитання виривається на моєму обличчі

Мене нудить від привидів моєї душі

Якщо ти хочеш романтичних слів

Нічого робити

Ти розгортаєшся, тобі належить світанок

І нескінченно розливається, ласки цілі, дивляться

Є частина в моїй пам'яті, де живе твоя нагота,

твоя нагота

Ти, що йдеш і забираєш світанок зошит

Але, звичайно, я буду думати про тебе, коли мене не буде

Я пакую речі і свистну

сумна ранкова пісня

Але я буду думати про тебе

коли я граю

і коли це не я

Я також буду думати про тебе.

Але ти знаєш, що я не самий обізнаний

сказати тобі

що наше примітивне,

І не сумуй, навпаки

Тоді ти знаєш, що я не самий підготовлений

щоб тобі не було боляче

За гнів між руїною і тобою роздягатися

І кожне запитання виривається на моєму обличчі

Мене нудить від привидів моєї душі

Ти більше не хочеш навіть романтичних слів,

я їх забув

Ви, хто володіє зошитом світанку

і відкинь нескінченні ласки в цілості, дивись

Ти вже частина мого сміху і моїх сліз, як учора

Ти розгортаєшся і вибухаєш мені в обличчя

Але нескінченні ласки, що сьогодні здаються далекими, подивіться

Ну, ви, що зазираєте в моє життя і злякаєтеся

Я все ще сиджу, мені потрібно, щоб ти дала мені місце біля себе,

Ви мені повністю потрібні, всі ви

Ви, що підходите

Ти, що відкриваєш найчарівніші, найтрагічніші частини мене...

Ти той, хто віддає мені таємницю світанку

Ви спілкуєтесь далеко

Я хочу знати, ти, що підходиш до зошита світанку,

і віддай мені