Bio - Alejandro Sanz

Soy el hijo de María y de Jesús, la de Alcalá y el de Algeciras

Yo el más pequeño de dos, mi hermano mayor de agosto, de diciembre dieciocho yo

Siempre fui introvertido, tenía miedo, estaba ido

Me gustaba la poesía, el flamenco y mi bujío

No tuve muchos amigos, no era por mirarme el ombligo

Era que a mí me atraía más que lo de fuera, lo que tenía dentro metío'

Jugaba a veces en el barrio por no parecer extraño, pero no encajaba bien con

los malos que mandaban en el extrarradio

Siempre me vi rarito, me daba pena salir en clase

En la pizarra, cualquiera me hacía chiquito al burlarse

Quería guitarra y son, pero en el pupitre al sol con mi compañero jugaba a ser

el más vacilón

Yo relleno y el flaquito

En la escuela me hice el malo creyendo que así no me darían más palos,

pero me los llevé en la calle y en el corazón y en los rellanos

Quería guitarra y son, pero en el pupitre al sol con mi compañero jugaba a ser

el más vacilón

Mi padre tocaba en un grupo

Mi madre luchaba en la casa

¿Cuántas veces la vi llorando porque perdía la batalla?

Y cuando estallaba su impotencia, se me clavaba en el alma

Y en las costillas con aquellos gritos de plata

No me malentiendan, mi madre fue salvavidas

Y mi padre, aunque faltaba, también peleaba la vida

No me gustaba el fútbol

Me pedía ser el portero en mi escenario imaginario siempre ganaba seis cero

Pasábamos malos tiempos, pero teníamos huevos para ganarle al tiempo un

pedacito de cielo

La vida se fijó en mí y empecé a soñar en grande

Total para seguir en lo mismo, ya tenía el labio en sangre

No creía en los milagros ni en que pudiera lograrlo

Además ya había gente que te echaba el agua a jarro'

Pero insistí de una forma que aún hoy me deja helado

Yo no quería nada, pero lo buscaba a nado

Sabía que la música era lo que me sacaría del lodo

Como si fuera el anillo que buscaba ese tipo que le llaman Frodo

Y de repente me vi subiéndome a un escenario

Gente que no conocía, mis cancioncillas cantando, jaja

Y decidí dar las gracias, hacer siempre lo que esté en mi mano

Para agradecer a la vida semejante regalo

Llevo ya treinta años dedicado a este sueño que empezó como empeño, ilusión,

opción y anhelo

Y ese soy yo, resumiendo, desde que tengo razón

No intento engañar a nadie sino escribir mi canción

En medio de tanta mentira

No sabes cómo agradezco

El soplo de verdad que gira

En torno a ti amanezco

Ahora que es todo apariencia

Valoro en su justa medida

Lo auténtico de tu presencia

En el albor de mi vida

Я син Марії та Хесуса, той із Алькали, а той із Альхесіраса

Я молодший з двох, мій старший брат з серпня, з вісімнадцятого грудня я

Я завжди був інтровертом, я боявся, мене не було

Мені подобалися вірші, фламенко і моє буджіо

У мене було небагато друзів, це було не для того, щоб дивитися на свій пупок

Було те, що мене це приваблювало більше, ніж те, що було ззовні, те, що було всередині мене, вкладало»

Він іноді грався по сусідству, щоб не здаватися дивним, але не вписувався

погані хлопці, які керували передмістями

Я завжди виглядав дивно, мені було соромно виходити на урок

На дошці будь-хто зробив мене маленьким, глузуючи

Я хотів гітару і сина, але за партою на сонці зі своїм партнером я грав на ньому

найбільш вагаються

Я набив і худий

У школі я грав поганого хлопця, вірячи, що таким чином вони більше не будуть бити мене,

але я брав їх і на вулиці, і в серце, і на сходових майданчиках

Я хотів гітару і сина, але за партою на сонці зі своїм партнером я грав на ньому

найбільш вагаються

Мій батько грав у групі

Мама в хаті побила

Скільки разів я бачив, як вона плакала, бо програвала битву?

І коли його безсилля вибухнуло, воно застрягло в моїй душі

А в ребра з тими срібними криками

Не зрозумійте мене неправильно, моя мама була рятувальником

А батько, хоч і пропав безвісти, теж боровся за життя

Я не любив футбол

Він попросив мене бути воротарем у моєму уявному сценарії, я завжди вигравав шість нуль

У нас були погані часи, але у нас були м’ячі, щоб перемогти

маленький шматочок неба

Життя помітило мене, і я почав мріяти про великі мрії

Всього продовжувати так само, у мене вже була губа в крові

Я не вірив ні в чудеса, ні в те, що я можу їх досягти

До того ж уже знайшлися люди, які налили тобі води в глечик.

Але я наполягав так, що все ще залишає мене холодним

Я нічого не хотів, а шукав, плаваючи

Я знав, що музика витягне мене з бруду

Ніби це була каблучка, яку шукав хлопець, якого називають Фродо

І раптом я побачив, що виходжу на сцену

Люди, яких я не знав, співають мої пісеньки, ха-ха

І я вирішив дякувати, завжди робити те, що в моїх силах

Щоб подякувати життю за такий подарунок

Я був присвячений цій мрії протягом тридцяти років, яка починалася як зобов'язання, ілюзія,

вибір і бажання

І це я, коротше, бо я правий

Я не намагаюся нікого обдурити, але пишу свою пісню

Серед такої кількості брехні

Ви не знаєте, як я ціную

Подих правди, що обертається

Я прокидаюся навколо тебе

Тепер це весь зовнішній вигляд

Я ціную в справедливій мірі

Справжність вашої присутності

На зорі мого життя