Al olvido invito yo - Alejandro Sanz

Ella descubrió que hay paraísos en el callejón

No se aguantaba el cariño, y el correspondió

Cantándole las serenatas que hablan

De cosas que faltan… de cosas por hacer

Canciones con perdón, de amor, pero antes

Del amanecer la calma se rompió

En la ventana estaban tres, ella, la luna

Y un tipo grandon, que le despeinaba las alas

No me va a creer diciéndole, diciéndole

Que el bronceado de luna es lo que te delata

Has visto alguna vez a una mujer herida y sin Dios

Arrancar el grito de los mas profundo de su dolor

Puede que me des el trago mas amargo

De tu copa de adiós, pero llévate tu lastima

De mi callejón porque Al olvido invito yo

Puede, puede que me des el trago mas amargo

De tu copa de adiós, pero llévate lejos tu lastima

De mi callejón porque Al olvido invito yo

Al olvido olvídalo, Al olvido invito yo

Pero pa' contarlo bien hay un borracho

Que vive en la barra de un bar, y por un

Trago te canta… A mi parecer siguen haciendo

Muy anchas las pinches ventanas

A la hora que se fue quedo en silencio el callejón

Subí sobre el muro y le grite

Puede que me des el trago mas amargo

De tu copa de adiós, pero llévate tu lastima

De mi callejón porque Al olvido invito yo

Puede, puede que me des el trago mas amargo

De tu copa de adiós, pero llévate lejos tu lastima, tus reproches & tu maldito

adiós porque Al olvido invito yo

Al olvido olvídalo, Al olvido invito yo

Вона виявила, що на провулку є рай

Він не витримав прихильності і відповів взаємністю

Співають серенади, які говорять

Про речі, яких не вистачає... про речі, які потрібно зробити

Пісні з прощенням, про любов, але раніше

Від світанку затишшя порушилася

У вікні було три, вона, місяць

І великий хлопець, який зіпсував крила

Ви не повірите, що я кажу вам, кажу вам

Що місячний загар – це те, що віддає тебе

Ви коли-небудь бачили, як жінку боляче і без Бога

Почніть крик найглибшого їх болю

Ви можете дати мені найгірший напій

З вашого келиха на прощання, але зжаліться

З моєї алеї, бо я закликаю до забуття

Ти можеш, можеш дати мені найгірший напій

З твоєї склянки прощай, та забери жалість

З моєї алеї, бо я закликаю до забуття

До забуття забудь, до забуття запрошую

Але, щоб це добре розповісти, є п'яний

Хто живе в барній стійці, так і за

Trago співає тобі… На мою думку, вони продовжують це робити

Дуже широкі до біса вікна

Коли він пішов, алея затихла

Я переліз через стіну і накричав на нього

Ви можете дати мені найгірший напій

З вашого келиха на прощання, але зжаліться

З моєї алеї, бо я закликаю до забуття

Ти можеш, можеш дати мені найгірший напій

З твоєї склянки на прощання, але забери свій жаль, свої докори і своє прокляття

до побачення, бо я закликаю до забуття

До забуття забудь, до забуття запрошую