Прости меня - Alai Oli

Больше никогда не приходи

Сними под моим окном свои флаги

Твои сказки про дреды, про корни

Сколько ещё ты будешь делать мне больно?

А ветер трепал его чёрные волосы

Зорко одно лишь сердце

Прости, но у меня, наверное, никогда не кончится детство

Знаешь, переплетения ветров бывают разные в небе синем

Шептала «прости», но уже ему в спину

Прости меня

Прости

Меня

И отпусти своё сердце летать над городом

Если любовь греет внутри

Тебе никогда не будет холодно

Прости меня

I’m so sorry

Мне так хотелось зажечь огонь в сердцах

Узников всех вавилонских башен

Мы с тобой вырастили дерево вдвоём

И неважно, что это была ganja

А ветер трепал его чёрные волосы

Зорко одно лишь сердце

Прости, но у меня, наверное, никогда не кончится детство

Знаешь, переплетения ветров бывают разные в небе синем

Шептала «прости», но уже ему в спину

Прости меня

Прости

Меня

И отпусти своё сердце летать над городом

Если любовь греет внутри

Тебе никогда не будет холодно

Прости меня

I’m so sorry

В запутанных коридорах

большого города

над мокрым асфальтом

кружились птицы

и я бежала

зачем-то в его сторону

хотя ему

конечно же, было всё равно

долгие текли минуты

в гудках трубки

небо роняло на лицо мне капли крупные

и никто не поймёт этого горя

такой маленькой меня

в таком огромном городе

и я летела по коридорам

боясь, что встречу

и всё же с надеждой на встречу

меня поймали

и делят поровну

малыш, а ведь они все

врут, что время лечит

Більше ніколи не приходь

Зніми під моїм вікном свої прапори

Твої казки про дреди, про коріння

Скільки ще ти робиш мені боляче?

А вітер тріпав його чорне волосся

Зорко одне лише серце

Пробач, але у мене, напевно, ніколи не скінчиться дитинство

Знаєш, переплетення вітрів бувають різні в небі синьому

Шептала «вибач», але вже йому в спину

Прости мене

Пробач

Мене

І відпусти своє серце літати над містом

Якщо кохання гріє всередині

Тобі ніколи не буде холодно

Прости мене

I'm so sorry

Мені так хотілося запалити вогонь у серцях

В'язнів усіх вавилонських веж

Ми з тобою виростили дерево удвох

І неважливо, що це була ganja

А вітер тріпав його чорне волосся

Зорко одне лише серце

Пробач, але у мене, напевно, ніколи не скінчиться дитинство

Знаєш, переплетення вітрів бувають різні в небі синьому

Шептала «вибач», але вже йому в спину

Прости мене

Пробач

Мене

І відпусти своє серце літати над містом

Якщо кохання гріє всередині

Тобі ніколи не буде холодно

Прости мене

I'm so sorry

У заплутаних коридорах

великого міста

над мокрим асфальтом

кружляли птахи

і я бігла

навіщось у його бік

хоча йому

звичайно ж, було все одно

довгі текли хвилини

в гудках трубки

небо кидало на обличчя мені краплі великі

і ніхто не зрозуміє цього горя

такою маленькою мене

у такому величезному місті

і я летіла по коридорах

боячись, що зустріч

і все ж з надією на зустріч

мене зловили

і ділять порівну

малюк, а бо вони всі

брешуть, що час лікує