The Golden Vortex Of Kaltaz - Akphaezya

Khym, as ready as you can be… as soon as it is… as none could hold you yet.

.

go… and face the wind of fire… Face your own fate…

…You think you can touch the blue courtain of tomorrow’s sky… If no one can.

.

If death seems to be worst… Khym…"

«Sleep well priest, to eternity and… Thanks priest, you have been a father to

me… Please, see all these tears that I cannot cry because, as the wind I will

fight, my heart feels dry

(…) Now, walking on old golden waves, I follow the wind of the sea of sand…

Flying away from your grave, I follow the wind of which I am the slave:

I am in a whirlwind of fire as the sand burns my skin.

Flying higher and

higher by the wings of my screams…»

But his soul was still resisting: «The Vortex is leading me to a world of agony,

drowning me into the Golden Sea.»

Waking out, Khym saw a man, held up his hand and reminded him of the man’s face.

Khym grew wan… He was Tyro, lord of the nomad kings and master of the desert

wind!

Tyro looked at the sky and began to speak… Here are his words:

«Congratulation dead priest… Stronger than you were, your student is,

since he defied the sand storm and the Vortex of Kaltaz… all alone!

So, I make him one of my sons.

I can feel the faith beating under his skin…»

And, forgetting what the young could have done (-Time to talk will come with

time to understand-), Tyro gave the lands of Kaltaz which, now, would obey to

Khym.

His soul was comprehending: «I master the Vortex, spring the fountain of

agony… I am Khym, Sheikh of the Golden Sea…»

Tyro looked down to Khym, then closed his eyes and slowly said: «Men and women

must be free to be considered alive!»

After that, he disappeared and.

His voice resounded: «Swear, and do not ever

forget!»

Хім, настільки готовий, як ви можете бути… як саме це … так як тебе ще ніхто не міг утримати.

.

іди... і зустрічайся з вітром вогню... Зіткнись зі своєю долею...

…Ти думаєш, що можеш доторкнутися до блакитного двору завтрашнього неба… Якщо ніхто не зможе.

.

Якщо смерть здається найгіршою… Хим…»

«Спи спокійно священику, до вічності і… Спасибі священику, ти був батьком

я... Будь ласка, подивіться на всі ці сльози, які я не можу плакати, бо, як вітер, буду

битися, моє серце пересохло

(…) Тепер, ідучи по старих золотих хвилях, я йду за вітром моря піску…

Відлітаючи з твоєї могили, я йду за вітром, рабом якого я:

Я у вогняному вихрі, як пісок обпікає мою шкіру.

Летить вище і

вище крилами моїх криків…»

Але його душа все ще пручалася: «Вихор веде мене у світ агонії,

втопивши мене в Золотому морі».

Прокинувшись, Хим побачив чоловіка, підняв його руку й нагадав йому обличчя цього чоловіка.

Хим слабшав... Він був Тіро, володарем кочових королів і господарем пустелі

вітер!

Тіро подивився на небо і почав говорити… Ось його слова:

«Вітаю померлого священика… Сильніший, ніж ти був, твій учень,

відколи він кинув виклик піщаній бурі та Вирі Калтазу… зовсім один!

Отже, я роблю його одним із моїх синів.

Я відчуваю, як віра б’ється під його шкірою…»

І, забувши, що могли зробити молоді (-Прийде час поговорити

час, щоб зрозуміти-), Тірон дав землі Калтаза, які тепер підкорятимуться

Хим.

Душа його осягала: «Володарюю Вир, джерельце джерело

агонія… Я   Хим, шейх Золотого моря…»

Тіро подивився на Хима, потім заплющив очі й повільно сказав: «Чоловіки та жінки

має бути вільним вважати живим!»

Після цього він зник і.

Його голос пролунав: «Клянись і ніколи не роби

забудь!»