Взгляд с небес - Афазия

Тот страшный день вспоминается мне

В каждом моем кошмарном сне

И я, как всегда, просыпаюсь в холодном поту

Взлет по тревоге.

Я чего-то боюсь.

Цель на радаре словно пульс.

Визуальный контакт.

О, Боже!

Это же «Ту»!

Пальцы застыли.

По коже мороз.

Я повторяю свой запрос,

Но не свой не чужой, как призрак молчит самолет.

«Цель уничтожить», — приказано мне

И увидел я лица в кошмарном огне…

«В чем дело?

Выполняйте приказ, пилот».

Лечу над землею ни ангел, ни бес.

Окинул просторы взглядом с небес.

Весь мир в моей власти и может на нем

Мой взгляд через миг взорваться огнем

Зачем я умею как ангел летать?

Зачем я как бес могу убивать?

Зачем мне власть над миром дана?

Но я за нее расплатился сполна.

Возвращаюсь на базу, словно в бреду.

«Я борт номер шесть.

На посадку иду».

А мысли роятся, как сотни черных теней.

Снизу ко мне подползает земля,

Но место ли есть на ней для меня,

Виновного в смерти двух сотен невинных людей?

А знает ли тот, кто приказ отдавал,

Как мощный взрыв их тела разорвал?

И Бог или дьявол к себе души несчастных забрал?

И что скажет мне апостол Петр,

Когда встретит меня у райских ворот?

Какое дело там, чей я приказ выполнял!

Лечу над землею ни ангел, ни бес.

Окинул просторы взглядом с небес.

Весь мир в моей власти и может на нем

Мой взгляд через миг взорваться огнем

Зачем я умею как ангел летать?

Зачем я как бес могу убивать?

Зачем мне власть над миром дана?

Но я за нее расплатился сполна.

Той страшний день згадується мені

У кожному моєму кошмарному сні

І я, як завжди, прокидаюся в холодному поті

Зліт по тривозі.

Я чогось боюся.

Мета на радарі немов пульс.

Візуальний контакт.

О Боже!

Це ж «Ту»!

Пальці завмерли.

По шкірі мороз.

Я повторюю свій запит,

Але не свій не чужий, як примара мовчить літак.

«Мета знищити»,— наказано мені

І побачив я особи в кошмарному вогні...

"В чому справа?

Виконуйте наказ, пілот».

Лічу над землею ні ангел, ні біс.

Окинув простори поглядом із небес.

Весь світ у моєї влади і може на ньому

Мій погляд через мить вибухнути вогнем

Навіщо я умію як ангел літати?

Навіщо я як біс можу вбивати?

Навіщо мені влада над світом дана?

Але я за неї розплатився сповна.

Повертаюся на базу, ніби в марі.

«Я борт номер шість.

На посадку йду».

А думки рояться, як сотні чорних тіней.

Знизу до мене підповзає земля,

Але місце ли є на ній для мене,

Винного у смерті двох сотень невинних людей?

А знає ли той, хто наказ віддавав,

Як потужний вибух їхнього тіла розірвав?

І Бог чи диявол до себе душі нещасних забрав?

І що скаже мені апостол Петро,

Коли зустріне мене біля райської брами?

Яка справа там, чий я наказ виконував!

Лічу над землею ні ангел, ні біс.

Окинув простори поглядом із небес.

Весь світ у моєї влади і може на ньому

Мій погляд через мить вибухнути вогнем

Навіщо я умію як ангел літати?

Навіщо я як біс можу вбивати?

Навіщо мені влада над світом дана?

Але я за неї розплатився сповна.